Читать «Балакучий згорток» онлайн - страница 12

— Я теж, — схвально сказав він.

— Але, будь ласка, — сказала Пенелопа, — перш ніж продовжувати, поясни нам, хто такі василіски?

— Так, Папуго, будь ласка! — сказали Саймон і Пітер.

— Добре! — погодився Папуга. — Що ж, мушу зізнатися, хоча ми, мешканці країни Міфології, сповідуємо принцип «живи сам і дай жити іншому», — все-таки насправді василіски ніколи мені не подобалися: галасливі, брутальні, самозакохані, марнославні — такий до певної міри їхній загальний портрет. До того ж, неохайні, вічно дихають вогнем, легковажно ставляться до всього та ще й небезпечні. А їхня зовнішність? Вельми неприваблива, як на мене. Вони завбільшки десь такі, як ви, з тулубом півня, хвостом дракона, а замість пір’я — луска. Зазвичай луска їхня буває барвиста — червона, і золота, і зелена, якщо хочете знати. На мій погляд, це надто крикливо і вульгарно.

— А навіщо вони дихають вогнем? — спитав Пітер.

— Я не знаю цього достеменно, — відповів Папуга. — Мабуть, вони просто щось таке собі придумали, але насправді це досить небезпечно, мушу вам сказати. Генджіст Ганнібал збирався збудувати для них спеціальний вогнетривкий замок — і хай би вони в ньому жили. Перше своє житло василіски спалили дощенту за двадцять чотири години по тому, як заселилися. І тепер вони мешкають у замку Г. Г., звикаючи жити в замкненому просторі, перш ніж господар переселить їх у Кришталеві Печери, й мені здається, що вони і цей дім урешті-решт спалять на попіл.

— То вони такі небезпечні, що страшно бути з ними поряд? — спитала Пенелопа.

— Ні, якщо контролювати їхню чисельність, — відповів Папуга. — Ми ніколи не допускаємо більш ніж десять дюжин одночасно в одному приміщенні.

— Але яким чином це вам вдається? — спитав Саймон.

— Це передбачено одним з наших Законів, — відповів Папуга. — Скільки має бути єдинорогів, скільки мандрейків, скільки василісків — і так далі. Ми змушені були це зробити, бо інакше ці істоти витіснили б нас. Бачте, це єдиний спосіб зберегти сталу кількість мешканців Міфології. Уявіть собі, ці василіски постійно намагаються добитися зростання своєї популяції, постійно звертаються до Г. Г. з усілякими історіями про те, що їх нема кому купати. І справді це серйозна проблема. Розумієте, василіски висиджують яйця, знесені двома Золотими Півниками. Нема мови, це тупі птахи — вони тільки й знають, що цілісінький день, день у день, сидіти і час від часу кукурікати, як дурні. Але раз на сто років кожен з них має знести яйце.

— А я думала, яйця несуть тільки кури, — зніяковіло зауважила Пенелопа.

— Кури несуть яйця, з яких вилуплюються кури, — виправив її Папуга. — А золоті півники несуть яйця, з яких вилуплюються василіски.

Ця його відповідь так заплутала Пенелопу, що вона вирішила більше ні про що не запитувати.

— Золотий півник має знести яйце з василіском лише раз у житті — і все, на цьому його роботу скінчено, — пояснював Папуга. — Тоді він зо два рази хвалькувато кукурікає і передає усе в лапи жабам.

— Жабам? — вигукнула Пенелопа, тепер уже зовсім спантеличена.