Читать «Адвокат із Личаківської» онлайн - страница 82

Але Зенека Новотного схопили на вулиці зовсім випадково.

Він навіть не припускав такої можливості. Інакше б не носив так самовпевнено при собі дорогий годинник. До батярів, як уже зрозумів Клим, питань у оточуючих багато не виникає. Навпаки, чим більше й частіше вони шикують привселюдно, тим більший авторитет мають у своєму товаристві. Звісно, доводиться пояснювати, якщо стануть цікавитися, звідкіля така цяцька. І зрозуміло, що відповідь усякий раз буде інакша, чим далі, тим більш уквітчана новими подробицями, щоразу наближаючи хвалькувату розповідь до нічних оповідок Шехерезади. Усе пробачається.

Та коли зухвалого батяра оточили кінні поліціянти, а чоловік, котрий затято гнався за ним, тицьнув годинника просто в писок і гаркнув: «Де ти це взяв?», Зенек відразу згадав де – й поспішив зректися свого скарбу. Чим з переляку наробив собі ще більше горя. Бо коли Клим при зручній нагоді пояснив хід своїх думок комісарові, досвідчений Віхура негайно зробив потрібні висновки. Міцні лещата поліцейського слідства, бульдожа хватка таких, як Ольшанський, уже незабаром витиснуть із батяра, як до нього потрапив брегет застреленого у своїй квартирі адвоката Сойки.

Залізли у вікно. Хотіли обікрасти. Чогось не врахували, коротка сутичка – і господаря застрелили. Після того швиденько облаштували все так, аби дійство бодай віддалено скидалося на самогубство, забрали те, за чим прийшли, й пішли так само, як прийшли. Ще й зачинили за собою вікно хитрим злодійським способом.

Міркуючи так, Клим усе ж підвівся.

Вперся руками об підвіконня, визирнув у двір. Нічого не побачив. Чоловік із «катеринкою» вже забрався геть. Лиш звична похмура стіна навпроти. Згадав, що колись бавився куривом, а від Сойки не лише наливка успадкована, а й дорогі сигари. Хоч після виходу з казематів «Косого капоніра» до тютюну не тягнуло, зараз закортіло. Як був, у кальсонах, пройшовся помешканням, пошукав і знайшов коробку. Ледь не відкусив сигарний кінчик, та вчасно побачив спеціальний ножик. Відрізав, розкурив. Чекав – закашляється, відчуття призабуті. Та нічого, легені швидко згадали, від чого були відлучені деякий час. Повернувся до вікна, тепер уже присів, пускаючи дим назовні.

Щось заважало прийняти зроблені ним же самим висновки.

Чогось не вистачало.

Щось не складалося.

Затягнувшись учетверте, Кошовий зрозумів. Упольований ним батяр найменше у світі нагадував холоднокровного вбивцю. Навряд чи знав, як тримати револьвер. Припустімо, перше враження оманливе, і хлопець із чубчиком справді забирає в людей життя так само легко, як гаманці. Але, тут же подумки пояснив собі Клим, у такому разі вбивця з досвідом не носив би при собі річ, котра здобута вбивством. Він узагалі не привертав би до себе жодної уваги. Тим більше, не промишляв примітивним, хай спритним заробітком на Вексклярській площі, й напевне не лише на ній.

Очевидно, що Зенек Новотний проник до цього помешкання через це саме вікно, з якого Клим зараз вивчає двір.