Читать «Записки в узголів’ї» онлайн - страница 29

Коли пишеш листа на тоненькому папері та ще й тоненьким пензликом.

Коли граєш у кості і тобі часто випадають потрібні числа.

Коли гарно вичорнилися зуби.

Коли, прокинувшись, робиш ковток води.

Коли на серці дуже сумно, аж раптом до тебе приходить гість, з яким ти не зовсім близько товаришуєш, але він так багато розповідає останніх новин: і про веселе, і про сумне – про різне. Він так ясно і чітко все розповідає, що його хочеться слухати і слухати. І ось на серці в тебе вже стає якось легше, краще…

Коли йдеш до храму, чи то буддійського, чи то синтоїстського, молишся, щоб твоє бажання збулося, а службу в храмі читають розбірливо і чітко – це також дуже приємно.

32. Екіпаж

Екіпаж вельмишановного пана має їхати повільно.

Якщо він занадто швидко їде, то це виглядає зовсім негарно. Коли повозка пролітає дуже швидко, прислуга не встигає роздивитися, хто проїхав. Тоді цікаво думати: хто ж це проїхав?

А от який інтерес, коли екіпаж їде повільно? Тоді вже можна побачити, хто у ньому їде, що зовсім нецікаво.

33. Бики

Найкращий бик – це той, у якого маленький лоб з білою смугою. А також білий живіт, ноги та кінчик хвоста.

34. Коні

Гнідий кінь гарний, коли на ньому багато плям. У вороного коня тіло має бути чорним, а ноги – білими.

35. Погоничі коней

Погонич має бути сильний тілом, у волоссі – сивина, обличчя – червоне, але він повинен мати ще й трохи розуму та кмітливості.

36. Охоронці

Охоронці в палаці мають бути худорлявими і стрункими.

І не лише охоронці, а й усі молоді чоловіки.

37. Люблю, коли в маленьких пажів

Люблю, коли в маленьких пажів гарне волосся, коли воно лежить на голові гладенькими пасмами.

Коли такий паж розмовляє з тобою милим голосом – це насправді чудово!

38. Кішки

У кішки лише спина має бути чорною, все інше – лише білого кольору.

39. Проповідник

Проповідник має бути вродливим. Коли постійно дивишся на його обличчя, то швидше опановуєш навчання. Оскільки, коли дивишся навсібіч, то зовсім не запам’ятовуєш навчання. Саме тому некрасивий проповідник винний у наших грішках.

Однак не будемо про це. Якби я була трошки молодшою, то написала б про інше, та у моєму віці це вже грішно згідно з буддійським вченням.

«Які ж високі в нього слова, який він сам благочестивий», – кажуть про проповідника, і вже всі поспішають, щоб побачити його, а як на мене, то не варто нікуди спеціально для цього їхати.

40. Раніше, коли придворний

Раніше, коли придворний ішов у відставку, вже не видно було його серед кортежу, та й немає йому там місця. Проте зараз все змінилось. Зараз же куродо п’ятого рангу, які пішли начебто у відставку, все одно продовжують працювати. Але ж відчуття вже не ті, їм здається, що вони вже не потрібні. Їм, звісно, нудно, а тому вони ходять до храмів, і ось вже не можуть покинути цю звичку. Він сидить у храмі навіть у літній спекотний день. Нижнє кімоно у нього дуже яскравого кольору, а штани такі довгі, що він навіть наступає на них, коли ходить. У декого з них на шапках ебоші є навіть напис «День віддалення». У цей день краще не виходити зі свого дому, але він вважає, що заради такої благочестивої справи можна. Розмовляючи з проповідником, він зиркає очима туди-сюди, у поле зору потрапляє екіпаж з дамами; потім він підходить до знайомого, починає з ним бесіду, розповідає цікаві новини, сміється, прикриваючись віялом, засуджує щойно прибулий екіпаж, тощо. За цим усім і проходить служба, яку він навіть і не почув. Але ж то не страшно. Він же так багато разів чув ті проповіді, що там нового скажуть, – нічого.