Читать «Путівник по галактиці для космотуристів» онлайн - страница 62

— Ні, — відповів Артур, — не випадало.

— Шкода, адже це я її вигадав. Мене навіть нагородили грамотою за оригінальне архітектурне вирішення морського узбережжя. Ви уявити собі не можете, яким ударом було для мене дізнатися, що Землю знищено.

— Ви засмутилися?

— Дуже. Ще якихось п’ять хвилин, і все було б чудово. Який тут зчинився скандал!

— Що? — спантеличено запитав Артур.

— Миші були самі не свої від люті.

— Миші?

— Так, миші, — лагідно підтвердив старий.

— А також, мабуть, кішки, собаки й качконоси…

— Але ж вони, на відміну від мишей, не платили.

— Послухайте, — вигукнув Артур, — або ви негайно розповісте мені усе від початку, або я збожеволію, не сходячи з цього місця.

У кабіні запала напружена тиша. Потім Слартібартфаст став терпляче пояснювати:

— Землянине, ваша планета виготовлена на замовлення мишей, які правили нею. Але за п’ять хвилин до завершення мети, задля якої її виготовлено, її помилково знищили. Тепер нам доведеться збудувати нову модель за свій кошт.

Із цього пояснення Артур збагнув лише одне:

— Миші? — перепитав він.

— Так, землянине.

— Даруйте, але мені хотілося б уточнити одну річ. Якщо я вас правильно зрозумів, ідеться про таких маленьких пухнастих тваринок, що страшенно полюбляють сир і смертельно лякають жінок, змушуючи їх стрибати на туалетні столики?

Слартібартфаст ввічливо кашлянув.

— Землянине, — сказав він, — прошу мене вибачити, ви, певно, забули, що останні п’ять мільйонів років я провів у анабіозі. Я не знаю, що таке туалетні столики, але ці звірята, яких ми називаємо мишами, одне із втілень суперінтелектуальних багатовимірних істот. А їхня пристрасть до сиру й попискування — лиш засіб замаскуватися.

Старий помовчав і, співчутливо насупившись, провадив:

— Вони ставили експерименти над людьми. Хвилину Артур міркував над цими словами, по тому його обличчя просвітлішало.

— Ні, ви помиляєтесь, — сказав він, — це ми проводили над ними експерименти, з метою вивчення їх поведінки. Методи Павлова і тому подібне. Мишам доводилося виконувати різні тести, натискати на дзвінки, знаходити вихід із лабіринту тощо. Це було потрібно, здається, для побудови моделей навчання. А із спостережень за мишами робилися висновки стосовно людини. Артур замовк.

— Як тонко вони це робили, — сказав Слартібартфаст. — Треба віддати їм належне.

— Про що ви кажете? — вигукнув Артур.

— Який треба мати величезний інтелект, щоб так блискуче маскувати свою поведінку, яку силу волі треба мати, щоб примусити себе бігти у протилежний від виходу бік або їсти отруйну приманку. І все — заради науки.

Він помовчав, щоб сказане дійшло до свідомості Артура.

— Ваші миші, землянине, — суперінтелектуальні багатовимірні істоти, а Земля й люди — не більше, ніж надпотужний біологічний комп’ютер, запрограмований на десять мільйонів років. Якщо ви не поспішаєте, я спробую розповісти вам докладніше.

— Мені нема куди поспішати, — сказав Артур. — Я маю скільки завгодно часу.

РОЗДІЛ 25

Життя породжує незліченну кількість проблем, серед яких найпоширенішими вважаються такі: ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ НАРОДЖУЮТЬСЯ? ЧОМУ ВОНИ ПОМИРАЮТЬ? ЧОМУ БІЛЬШУ ЧАСТИНУ ЖИТТЯ ВОНИ НОСЯТЬ ЕЛЕКТРОННІ ГОДИННИКИ?