Читать «Путівник по галактиці для космотуристів» онлайн - страница 44

Артур спав. Він був смертельно втомлений.

У двері постукали.

— Зафоде..?

— Га.

— Мені здається, ми знайшли те, чого шукали, — тендітна постать Тріліан вимальовувалась на тлі відчинених дверей.

— Справді?

Фордові набридло боротися з безсонням. Він засів за дисплей, що стояв у кутку його каюти. Спробував придумати додаток до статті про вогонів для «Путівника», але нічого не вийшло. Думки розбігалися. Він вимкнув дисплей і, одягнувши халат з емблемою «Золотого Серця», попрямував на прогулянку.

У капітанській рубці Форд побачив світло. Над приладами схилились дві невиразні постаті.

— Дивись! Корабель виходить на орбіту, — сказала Тріліан. — Планета під нами. Саме в тих координатах, які ти вказав. Зафод почув шурхотіння й озирнувся.

— А, це ти Форд! Заходь, — махнув він рукою. — Зараз я тобі дещо покажу. Форд підійшов. На екрані спалахували й гасли стовпчики цифр.

— Впізнаєш координати? — запитав Зафод.

— Ні.

— Я тобі підкажу. Комп’ютер!

— Хелло, хлопці, — зрадів комп’ютер. — Чудова компашка у нас, чи не так?

— Заткнися, — гаркнув Зафод, — і ввімкни зовнішні екрани.

На вигнутих стінах застрибали якісь тіні. Замерехтіли вогники. Чотири пари очей, не відриваючись, дивились на екрани. На екранах не було нічого.

— Упізнаєш? — прошепотів Зафод.

— Н-ні, — Форд зморщив чоло.

— Що ти бачиш?

— Нічого.

— Упізнаєш?

— Що?

— Туманність Коняча Голова. Ми в самому її центрі.

— Що я можу побачити на порожніх екранах?

— Це єдине місце в усій Галактиці, де екрани не показують нічого.

— Я дуже радий.

Зафод розсміявся. Він вважав ситуацію, що виникла, смішною.

— Я також, — сказав він.

— Не бачу нічого цікавого в цій хмарі куряви, — сказав Форд, утрачаючи терпець.

— А що, на твою думку, тут можна знайти?

— Нічого.

— Комп’ютере! — гукнув Зафод. — Повернути монітори на 180 градусів! І не базікай!

Спочатку здавалося, що нічого не змінилось. Тоді спалахнув нижній край центрального екрана. Червона зірка розмірами з блюдце повільно поповзла по ньому. За нею — ще одна. Бінарна зоряна система! По тому на екрані з’явився величезний червоний півмісяць, що видавався чорним з тіньового боку планети.

— Я знайшов її! — вигукнув Зафод, радісно стукнувши кулаком по пульту. — Я знайшов її!

— Що? — Форд усе ще губився в здогадках.

— Найнеймовірнішу планету серед усіх існуючих.

РОЗДІЛ 15

Витяг із «Путівника по Галактиці для космотуристів» (стор. 534784, абзац 5-а, стаття «Магратея»).