Читать «ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ» онлайн - страница 48

5 У сп. Куліша і в сп. Судієнка це оповідання вміщено відразу за договірними статтями Богдана Хмельницького і через те немає слів «року 1654», оповідання починається словами: «И в том же 1654 году присланній бывает» і т. д.

6 У сп. Судієнка: немає «пресвітлого».

7 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «дворяни».

8 У вид. Бодянського: «по жаданню».

9 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «постанову».

10 У сп. Козельського: «атаманам».

11 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає слів «в том місяцю генварі».

сотниками и \67\ атаманею 1 и усею старшиною войсковою 2, и узяли великое жалованне его царского величества соболями. И зараз по усіх полках розослали столников с приданням Козаков, жеби так козаки, як войти со всім посполством присягу виконали на вічное подданство его царскому величеству, що по усей Україні увесь народ з охотою тое учинил. А боярин и дворецкій Василій Василиевич Бутурлин повернул на Москву до его царского величества и немалая радость межи народом 3 стала 4.

Того ж року, зараз навесну, его царское величество обвістивши през своего царского величества послов королеві его милости 5 о своїх кривдах и о наступленії на православную віру, уводячи римскую, а найбарзій уніею стисненних християн, — ознаймует, же войною идет на короля полского; и сам своею персоною царскою рушает з столици з многими войсками, простуючи под Смоленско, а боярина Василія Василевича Бутурлина з многими войсками висилает до гетмана Хмелницкого. А гетман Хмелницкій висилает своего войска полк Ніжинскій, Черніговскій, при которих и охочих много Козаков и инних полков пошло немало, з которих осм полков стало, бо Івану Золотаренкові 6 наказное гетманство вручил, давши ему булаву и бунчук, и армат узял из собою немало, которій просто ишол на Гомель. И там заставши жолніров литовских немалую купу, Гомель осадил, под которим немалій час стоял, немогучи оных узяти. А его царское величество просто под Смоленск подступил и там оного доставал розними способами, где и Козаков пришло немало 7 з братом Золотаренковим до его царского величества под Смоленск. Где собі отважне починали в приступах аж на мурах наверху 8 смоленских по ліствицах были; аже оных німці вспирали, але многіе, и в город упавши, погинули. Що выдячи его царское величество їх отвагу, барзо їх улюбил. Жолніре зась з воеводою смоленским Глібовичем 39, видячи там 9 великіе сили его царского величества и налогу щоденную — день и нощ 10, звонтпивши собою, просили его царского величества о милосердя, жебы зоставали при здоровю, що и одержали. И так поддали * город Смоленск, поклонившися, и так 11 вцілости отпущены в Литву.