Читать «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї» онлайн - страница 27

Тим, у кого тривога, «ни в порядку нерви», бабуся радила чай із чебрецю і м’яти. Окремо або й поєднати.

У кого «бистра кров», тобто погана згортуваність крові, – вживати перетерту горобину.

Помагають, казала бабуся, і багато звичайних дерев і рослин.

Береза. Для жінок, у яких проблеми з місячними, затримка чи, навпаки, сильні кровотечі, бабуся готувала настоянку з березових бруньок. Рвала ранньої весни бруньки, сушила в теплій кімнаті, але не на сонці й не на вогні, тоді заливала домашньою настоянкою, іноді розбавленою джерельною водою, настоювала два тижні й рекомендувала пити по 2 ложки 3 рази на день.

Вільха. Болить по-жіночому (матка), казала бабуся, кров тече – пий настій із вільхових шишок. Або шишок разом із кропивою і кобилячими пичами (шипшина).

Волошка. Настій помагає при затримці сечі.

Картопля. Сік звичайної картоплі (бульби по-поліськи) бабуся радила пити, як болить шлунок (при виразці), а пумнєтуху на молоці (пюре) вживати при хворобі нирок, печінки.

Конюшина. Висушені на горищі квіти (2 ложки на склянку, кип’ятити 10 хвилин, настоювати годину) помагають, коли дере в горлі, а також як сечогінний засіб і при набряку грудей у жінок.

Кропива. Бити, де болить, кропивою при ревматизмі, класти на те місце листя кропиви. Опіки від ударів пройдуть, за ними й хвороба.

Лепеха. Помагає як жовчогінний засіб, при болях у шлунку.

Ліщина. Додають бадьорості лісові (ліщинові) горіхи. Бабуся радила восени їх наїдатися. Особливо чоловікам при чоловічих хворобах (аденома, запалення передміхурової залози. – В. Л.), коли збираються камені у сечовому міхурі.

Льон. Колись, у повоєнні роки, на Поліссі скрізь сіяли льон. Настій льону помагає при захворюваннях шлунку, сечових шляхів. Взяти треба 2 ложки насіння, залити 2 склянками окропу, довести до кипіння, збовтувати суміш 10 хвилин. Процідити крізь марлю, пити по 100 грамів на день 3 рази за півгодини до їжі. Але настій швидко псується, багато готувати не треба.

Овес. Вівсяну кашу, казала бабуся, може їсти й той, хто вже ніц ни може їсти. Подрібнену солому вівса настоюють разом із квітками цмину, «хвостами» кукурудзи, коренями дикого цикорію і травою м’яти (2 ложки на 2 склянки води) після кипіння (10 хвилин) аж 4 години. Помагає при цукрівці (діабеті). Відвар вівса (1 ложка на склянку, кип’ятити 20 хвилин на малому вогні) настояти 2 години, процідити й додати ложку меду. Пити перед їдою – помагає, як часто втомлюєтесь, коли хвора печінка.

Омела. Відомо, що то злісний шкідник і паразит. А бабуся казала, що настій із молодої омели помагає старим людям, як голова паморочиться, виганяє й глисти. Дають пити і як у жінки довга кровотеча після народження дитини. Особливо помічна омела, що виросла на березі, глоді. Настоянку на горілці (три чверті води і чверть горілки) витримують два тижні й п’ють по 2 ложки 3–4 рази на день.

Осика. Бруньки зривала бабуся у березні, при затяжній зимі й у квітні, коли ще не розпустились. Просушити там, де тепло, де добре провітрюється. Одну велику (столову) ложку залити склянкою води, на малому вогні кип’ятити 10 хвилин, а тоді дати настоятися. Полоскати горло, коли болить. Як затримується сеча – пити по ложці 3–4 рази на день. З бруньок і листя осики (збирати у травні – на початку червня) можна виготовити суміш і залити 4 ложки склянкою води. Варити 10 хвилин, настоювати півгодини. Прикладати до давніх ран, при екземі. Промивати рани.