Читать «Семеро підземних королів» онлайн - страница 6

В обмін на зерно, масло, фрукти жителі Печери давали свої вироби — мідь і бронзу, металеві плуги і борони, скло, коштовні камені.

Торгівля між підземним і горішнім світами поступово розширювалася; вона відбувалася біля виходу з підземного світу в Блакитну країну. Цей вихід, розташований поблизу східного кордону Блакитної країни, за наказом короля Нараньї свого часу був перекритий міцними воротами. Після смерті Нараньї варту зняли від воріт, бо підземні рудокопи навіть не намагалися вибратись нагору: за багато років життя під землею очі печерних жителів відвикли від сонячного світла, і тепер рудокопи могли з'явитися нагорі лише вночі.

Звук підвішеного біля воріт дзвона опівночі сповіщав про черговий базарний день. Вранці купці Блакитної країни перевіряли і перераховували товари, винесені нічної пори підземними жителями. Після цього сотні робітників привозили на тачках мішки з борошном, кошики з фруктами й овочами, ящики з яйцями, маслом, сиром. Наступної ночі все це зникало.

ЗАПОВІТ КОРОЛЯ БОФАРО

офаро правив у Підземній країні багато років. Він спустився в неї з двома синами, але потім у нього народилось іще п'ятеро. Бофаро дуже любив усіх своїх дітей і ніяк не міг вибрати з-поміж них спадкоємця. Йому здавалося, що коли він призначить когось із синів своїм наступником, то страшенно образяться інші.

Сімнадцять разів Бофаро змінював свій заповіт і нарешті, змучений плітками та інтригами дітей, дійшов думки, яка принесла йому спокій. Він призначив спадкоємцями усіх своїх синів, щоб вони царювали по черзі, кожен по місяцю. А щоб уникнути чвар і міжусобиць, він примусив дітей заприсягтися що вони завжди житимуть у мирі й суворо дотримуватимуться порядку правління. Однак це не допомогло: чвари почались одразу по смерті батька. Брати почали сперечатись, кому з них правити першому.

— Порядок правління треба встановити відповідно до зросту. Я — найвищий, тому королюватиму перший, — заявив королевич Вагісса.

— Ні, — заперечив огрядний Граменто. — Хто більше важить, той і розуму має більше. Давайте зважимось!

— Жиру в тобі багато, а не розуму, — закричав королевич Тубаго — Із справами королівства найкраще впорається найсильніший Нумо, виходьте троє на одного!

І Тубаго замахав величезними кулаками.

Зчинилася бійка. В результаті дехто з братів позбувся зубів, у інших були підбиті очі, вивихнуті руки й ноги.

Побившись і помирившись, королевичі здивувалися чому вони не здогадалися про очевидний порядок — керувати королівством залежно від віку.

Встановивши порядок правління, семеро підземних королів вирішили збудувати собі спільний палац, але такий, щоб кожен брат мав окрему частину. Архітектори та муляри спорудили на міській площі величезну будівлю з сімома вежами і входами до покоїв кожного короля.

Найстаріші мешканці Печери ще пам’ятали ту чудову веселку, яка сяяла на небі їхньої втраченої батьківщини. І цю веселку вони вирішили зберегти для своїх нащадків на стінах палацу. Його сім веж були пофарбовані у сім кольорів: червоний, оранжевий, жовтий… Вправні майстри досягли того, що тони відрізнялись дивовижною чистотою і не поступались кольорам веселки.