Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 286

Лізелотта Вельскопф-Генріх

Східні племена дакотів, які ще займалися землеробством, у 1862 році після жорстокої боротьби було відкинуто в штат Міннесоту. Найсміливіші втекли в Канаду. Коли перша Тихоокеанська залізниця перетнула Америку і коли в Чорних горах знайшли золото, почався великий наступ на західних дакотів.

Спалахнула остання індійська війна. Тетон-дакоти розбили двох генералів з їхнім військом. Слава непереможних дакотських вождів Відпочиваючого Бізона і Буйного Коня докотилася аж до Європи. В 1876 році дакоти оточили кінноту генерала Кастера, а сам Кастер загинув у бою.

Але й поміж дакотів знайшлися зрадники, що за хабар відмовилися од своєї країни. В 1877 році дакоти змушені були просити миру, бо в них не вистачало зброї. Кам'яно-бронзова культура індійців була остаточно переможена залізним віком — віком машин. Після майже двадцятирічної боротьби тетон-дакоти склали зброю. Військові загони влаштували серед беззбройних чоловіків, жінок і дітей криваву різню. Тетон-дакотам не лишалось нічого іншого, як піти у резервацію, де індійців тримали, як полонених. Невелика кількість дакотів утекла в Канаду. Навіть ціле селище зняло вночі свої намети і перейшло кордон резервації, що погано охоронявся. В Канаді ці нечисленні втікачі могли вільно жити і вільно працювати. Але великі канадські племена чорноногих і ассінібойнів були також обмежені резервацією. Дакоти спробували знову повстати в резерваціях. Це повстання відоме під назвою «танцю духів». Воно було придушене. П'яні індійські поліцаї, які були на службі в управлінні резерваціями, вбили героя індійського народу Відпочиваючого Бізона.

Семіноли, що чинили впертий опір на Півдні, вже в 1842 році були підкорені після чотирирічної боротьби. Переможці зрадою захопили їхнього вождя Оцеолу і до смерті тримали його ув'язненим у форті.