Читать «Павло Скоропадський — останній гетьман України» онлайн - страница 12

Крім Олександри, в родині Дурново був іще син Павло, що через дружину поріднився з князями Волконськими. Брат Олександри Дурново — Павло, морський офіцер, був цілком на боці закоханих і умовляв свого батька дати згоду на одруження сестри. Павло Дурново під час Російсько-японської війни був капітаном торпедного човна «Бравий» і брав участь у бою при Цусимі. Але 1909 року він захворів і помер під час плавання біля берегів Греції. Дружиною Олександра Дурново була гофмейстериня великої княгині Вікторії Федорівни, дочки герцога Альфреда Заксен-Кобурґ-Ґотського, дружини великого князя Кирила Володимировича Романова (майбутнього претендента на престол Росії). Між імператором Миколою II та його троюрідним братом Кирилом була ворожнеча з приводу не узгодженого та не затвердженого імператором одруження Кирила.

У травні 1896 року Павло Петрович Скоропадський брав участь у святкуваннях з нагоди коронації імператора Миколи II у Москві. Розповідаючи про цю подію, Б. Енгельгардт зазначив, що під час коронаційного проходу Миколи II по кремлівській площі «…нерухливі, як статуї, стояли красені кавалергарди… і серед них виділялися поручик барон Маннергейм, майбутній фельдмаршал Фінляндії, і корнет Скоропадський…»

Барон Карл Ґустав Маннергейм — майбутній диктатор і президент Фінляндії — був тоді поручиком драгунського полку її величності імператриці Марії Федорівни. Пізніше Скоропадського та Маннергейма знову зведе доля на Російсько-японській і Першій світовій війнах та у буремному 1919 році в Гельсінкі.

Паралельно з участю в імператорських святах Павло Скоропадський улаштував і для себе маленьке свято — таємні від Петра Дурново заручини з його донькою Олександрою, яка також, як фрейліна, супроводжувала царський кортеж до Москви.

Чотирнадцять незабутніх весняних днів Павло та Олександра провели у Москві в царському почті, відвідуючи урочисті обіди, бали, театри… Павло та Олександра пронесли почуття любові, поваги, взаємної прихильності, що зародилися поміж них 1895 року, через усе своє життя.

Треба сказати, що спершу батько нареченої відраджував її від партії зі Скоропадським. Петро Дурново вважав Скоропадського, одного з найбагатших людей в Україні, авантюристом, вискочкою і бідняком, що хоче поправити свої фінансові справи за рахунок Олександри Дурново. Петро Дурново був категорично проти шлюбу своєї дочки з підозрілим малоросом, не відомим у світі, вважаючи, що корнетові потрібні були тільки великі гроші нареченої. Дурново категорично відмовився приймати Скоропадського й не давав згоди на одруження дочки. Знаючи про це, Павло написав великого листа батькові нареченої, в якому зізнався у своїх почуттях і наполегливо просив руки дівчини. Йому довелося чекати вінчання майже рік.

Батько Олександри замолоду, так само як і Павло Скоропадський, вчився у Пажеському корпусі і служив у полку кавалергардів. У свої шістдесят Петро Дурново, таємно від світу, жив зі своєю цивільною дружиною — якоюсь акторкою, від неї мав двох дітей, яким, втім, не передав свого прізвища.