Читать «Чорна стріла» онлайн - страница 10

О другій годині ночі сер Деніел сидів у корчмі біля каміна, тому що вночі в оточеному болотами Кетлі було холодно. Коло його ліктя стояв кухоль пахучого елю. Шолом із забралом він зняв і сидів, загорнувшись у яскраво-червоний плащ — худий, засмаглий, лисий, з опущеною головою. В нижній частині кімнати розташувались його люди… Їх було дванадцятеро. Кілька чоловік спало на лавках, решта стояла на варті коло дверей. Недалеко від сера Деніела спав на підлозі загорнутий у плащ хлопчик років дванадцяти-тринадцяти. Перед рицарем стояв хазяїн корчми.

— Так от, хазяїне, запам'ятай мої слова, — сказав сер Деніел. — Роби тільки так, як я велю, і я завжди буду до тебе добрим. Треба, щоб моїми селами управляли надійні люди, і я хочу, щоб головним констеблем обрали Адам-е-Мора. Подбай про це. Якщо оберете не таких, як мені треба, то вам буде погано. Я вам не попущу, бо всі ви завинили передо мною тим, що платили данину Уолсінгему. І ти теж платив, хазяїне.

— Славетний рицарю, — відповів хазяїн, — я готовий поклястись вам хрестом Холівуда, що я платив Уолсінгему з примусу. Ні, відважний рицарю, я не люблю негідників Уолсінгемів; вони бідні, як церковні миші. Мені потрібний такий могутній лорд, як ви. Спитайте кого хочете, я завжди був на вашому боці.

— Можливо, — сухо мовив сер Деніел, — в такому разі ти заплатиш вдвічі більше.

Хазяїн корчми болісно скривився, однак в той неспокійний час такої біди міг зазнати кожний орендар, і він, мабуть, був радий, що легко відбувся.

— Селдене! — гукнув сер Деніел, — Давай сюди другого.

Один із слуг увів старого чоловіка, блідого, як полотно, його трусила болотна лихоманка.

— Гей, ти, — сказав сер Деніел, — як тебе звуть?

— З дозволу вашої милості, — відповів старий, — мене звуть Кондел, Кондел з Шорбі.

— Про тебе мені розповіли погані речі, — сказав сер Деніел. — Ти замішаний у зраді, не сплатив данини, тебе звинувачують у смерті кількох чоловік. Виявляється, ти дуже хоробрий. Та я тебе приборкаю.

— Вельмишановний і шляхетний лорде! — вигукнув старий. — Даруйте на слові, це якась плутанина. Я самотній і бідний чоловік, я нікого не кривдив.

— Помічник шерифа висловлювався про тебе страшенно погано, — мовив рицар. — «Схопіть, — казав він, — цього Тіндела з Шорбі».

— Кондел, мій ласкавий лорде, мере звуть Кондел, — сказав нещасний.

— Кондел чи Тіндел — все одно, — холодно зауважив сер Деніел. — Ти, правду кажучи, попався, і в мене дуже великі сумніви щодо твоєї чесності. Якщо ти хочеш врятувати свою шию від зашморгу, щвиденько напиши зобов'язання на двадцять фунтів.