Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 292

«Обдурив! Як сліпе щеня обвів навкруг пальця! Тут же нічого нема! Нема!.. Порожньо!.. По-рож-неча!!! І я за нею ганявся… Ідіот! Як я міг повірити цьому пройді Шлезінгеру? Це кінець! Повний крах! Крах-а-ах! А-а-а… А-а-а-а-а!!!»

Нелюдський крик тривав, поки знову не хряснули двері і до кімнати не вбігли люди.

— Як вам здається, — спитав Людвіг Улл, — він збожеволів, чи що?

— Мабуть, від такого можна позбутись розуму, — сказав Патрік.

— Божевільний так не поводить себе, — заперечив Касян. — Це шок. Відійде, мені здається, він ще оговтається. Ця порода падлюк живуча.

— Значить, він теж може бути допитаний по цій справі, — зауважив Людвіг. — Тепер він не буде закривати свого шефа Шлезінгера, тепер він викладе таке… Але скажіть мені, друзі, яким все-таки треба бути дурнем, щоб стільки років…

— Та він божевільний від народження! — скрикнув Патрік.

— Твоя правда, друже, — погодився Людвіг, ховаючи магнітофон. — Щоб повірити в цю історію, треба було збожеволіти значно раніше, ніж стати її учасником… А що ви скажете на це?

Улл дістав з папки кілька конвертів і поклав їх на край столу. Потім вийняв окуляри.

— Я приготував їх для тебе, Яне, але не наважився відіслати поштою. Архів у Осло охоче видав мені довідки з питань, які тебе цікавлять. Проте пошта у нас, м'яко кажучи, працює не завжди ритмічно. З цих офіційних довідок виходить, що в час війни в районі Балстада дійсно існувала лабораторія доктора Гергардта, де проводились експерименти на людях, переважно військовополонених з табору, який був поруч. Сьогодні вже перестало бути секретом, що в концтаборах німецькі хіміки і бактеріологи перевіряли ефективність своїх сатанинських вакцин на в'язнях. Це робилося і в Балстаді на об'єкті «Вікінг». Гітлерівці готувалися до хімічної і бактеріологічної війни, це теж не секрет. У їхньому розпорядженні вже тоді були бутан і заман та інші засоби масового знищення. Їх не встигли застосувати з причин навального наступу радянських військ.

Фашистська Німеччина розгромлена, але сліди її злочинів залишились, і найбільшу небезпеку становить те, що плани маньяка Гергардта не дають декому спокою. Збираючи матеріал для твоєї книги, Кассію, Інгрід і я написали у Мюнхен і отримали відповідь: Баварська академія обрала доктора Гергардта своїм почесним академіком. Зрозуміло, посмертно.

— Це добре, що посмертно, — з полегшенням зітхнув Патрік.

— На жаль, у Гергардта є послідовники. У Мюнхенському інституті хімії, котрий, візьміть на замітку, носить його ім'я, стверджують, що хімічна зброя набагато ефективніша від ядерної. По-перше, вона, як хтось там у них підрахував, у двадцять тисяч разів дешевша. По-друге, якщо ядерна на десятки, а то й сотні років перетворює цілі континенти у мертві пустелі, то хімічна вже через кілька тижнів, після застосування нейтралізатора «Гергардт-3-біс», відкриває шлях до всіх багатств, які дістануться «переможцям» неушкодженими, до того ж таки просто в стерильному вигляді.