Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 241

Назустріч бійцям Улла, що виходили на пірс, підвелось лише четверо його захисників. Решта людей були убиті. Уве Ролл Люнда знайшли важкопораненим. Він помирав. Снаряд, що влучив у кулеметне гніздо, одірвав йому ноги, в кількох місцях пробив осколками груди.

— Кассію-Яне, не затримуйся. Веди людей до кірхи! — крикнув Людвіг Улл і схилився над командиром.

— Ідіть на Хауген, — почув він слабкий голос, — там… Олаф… Їм треба допомогти відстояти склади, інакше… ви всі загинете…

— Я зрозумів, чіф!

— Зажди… Командиром загону призначаю тебе.

— Рано про це. Повернусь — поговоримо…

— Я помираю, Людвіг… Це моя остання воля.

Рука Уве Люнда, яку Людвіг тримав у своїй, ослабла, в сірих очах згасало життя, вони вже нічого не бачили в тому небі, куди дивилися. Людвіг Улл і бійці, що стояли поряд нього, зняли шапки.

Тим часом Касян вів людей до кірхи, а з боку Хаугена до неї вже встигли дістатися палії. За ними, час від часу посилаючи в небо сигнальні ракети, бігли троє бійців з групи Олафа. Перешкодити знищенню Хаугена їм не вдалося. Палії опинилися біля селища раніше. Десятку, як і думав Уве Люнд, накрили вогнем артилеристи з човна. Тепер Олаф з кількома бійцями намагався гасити пожежу на складах з боєзапасом і провізією, а троє переслідували паліїв, показуючи ракетами їх шлях.

Про те, як розгортались події на підступах до Хаугена і в самому селищі, Касян довідався пізніше, а зараз він бачив відступаючих з двох боків до кірхи десантників і розумів, що перехопити, не дати їм з'єднатися йому не вдасться. Матроси і солдати з підводного човна зустрілись і сховались за камінними стінами кірхи. Тепер звідти їх буде важко викурити. Правда, на бік атакуючих став час. «Скільки німці можуть сидіти в цьому кам'яному мішку? — думав Касян. — День? Місяць?.. Колись та скінчаться у них патрони, колись вони згадають про їжу…» Цими думками він поділився з Людвігом, що саме надійшов з рештою бійців, і вони разом стали думати, як зламати опір десантників.

Вирішили запропонувати їм здатися. Людвіг Улл, як міг, голосно викрикував умови капітуляції, але з кірхи відповіли лайкою і автоматними чергами. Тоді Касян зв'язав кілька гранат і, не звертаючи уваги на протести Людвіга, поповз до кірхи. Площа була відкритою, прострілювалась з кірхи на всі боки, тільки невеличкий цвинтар підходив до неї впритул. Касян повз між надгробками, і, мабуть, тільки тому його довго не помічали, а коли помітили, заходилися поливати я автоматів, проте він уже лежав за крайнім могильним каменем. Кулі зло скреготали об чавунний хрест, вищали, б'ючись об гранітні плити пам'ятників.

Вибравши слушну хвилину, коли стрілянина на мить вщухала, Касян вирвав чеки і жбурнув гранати. Дубові двері рознесло на друзки. Він уже заходився був готувати нову зв'язку, для того щоб закинути її всередину кірхи та в цю мить з вікна кірхи висунулась рука з білою ганчіркою. І поки атакуючі міркували, як приймати капітулюючих, у кірсі зненацька хтось закричав, пролупали постріли і все змовкло. Біла ганчірка полетіла з дзвіниці вниз.