Читать «Ежені Гранде. Селяни» онлайн - страница 7

_{Положення «Кодексу» були вистраждані самим Бальзаком протягом його літературного життя, і один із сучасників влучно назвав «Кодекс» «мемуарами Бальзака в законодавчій формі». У другій половині XIX ст. більшість вимог «Кодексу», як цілком слушних і практично прийнятних, ввійшла в літературно-видавничий ужиток.}

_{Громадська діяльність Бальзака ще більше посилила в нього презирство до буржуазної монархії, здатної, як він вважав, тільки ганьбити його батьківщину. І він, колишній легітиміст, що оплакував занепад такої шанованої ним дворянської знаті, переконавшись у небезпечній могутності нових можновладців, на зразок банкіра Нусінгена чи Фелікса Гранде, починає схилятися перед силами, здатними повалити буржуазне панування, — перед лівими республіканцями, які не раз піднімали повстання в 30-х рр. (образ Мішеля Кретьєна з другої частини «Втрачених ілюзій» та з повісті «Таємниці княгині Кадіньяк», 1839). «І єдині люди, — писав К. Маркс, — про яких він завжди говорить з неприхованим захопленням, це його найнепримиренніші політичні противники, республіканці (…), люди, які в той час (1830–1836) дійсно були представниками народних мас. В тому, що Бальзак таким чином змушений був іти проти своїх власних класових симпатій і політичних передсудів (…), в тому, що він бачив справжніх людей майбутнього там, де їх у той час тільки й можна було знайти, — в цьому я вбачаю одну з найбільших перемог реалізму і одну з найвеличніших рис старого Бальзака».}

_{Письменник придивляється до тогочасних політичних подій, до робітничих страйків 40-х рр. Але далекий від робітничого класу, він створював лише аполітичні образи робітників, які полонили його внутрішнім благородством, людяністю, великодушністю і чуйністю (водонос Бурже з повісті «Обідня атеїста» (1838); друкарські робітники з третьої частини «Втрачених ілюзій» (1843), та ін.). Робітника-революціонера серед персонажів Бальзака немає, хоча, говорячи про робітничі страйки, письменник визнавав, що коли робітники піднімають повстання, то змушує їх до цього страшенна бідність (нарис «Про робітників», 1840).}

_{* * *}

_{Основну масу трудового народу в ті часи складало селянство. І Бальзак береться до здійснення свого найзначнішого задуму — роману «Селяни», що став однією з вершин його реалізму.}

_{Робота над романом почалась у 1838 р., але, мабуть, задум цей виник раніше, судячи з короткого нарису «Про поміщицьке життя», опублікованого в журналі «Мода» (1830), і недруковаиого начерку «Великий землевласник» (1835), що лишився в паперах письменника. Праця над твором тривала одинадцять років i посувалася з великими труднощами, часто перериваючись і доводячи до відчаю Бальзака: адже ніхто з французьких письменників до нього ще не брався до глибокої розробки цієї теми.}

_{Хвороби і невдачі останніх років життя (зокрема нещасливий шлюб з Е. Ганською) так і не дали Бальзакові змоги закінчити роман. Після смерті письменника друга частина «Селян», надрукована в 1852 р., була завершена його вдовою за участю маловідомого письменника Рабу, нібито за тими начерками й чернетками, що лишилися після смерті Бальзака. Але згодом було доведено, що Ганська та її співавтор дужо безцеремонно повелися з цими матеріалами, а головне — навіть не змогли наблизитись до літературної манери Бальзака: у них лише зрідка вгадуються сліди Бальзакової руки — немовби окремі уривки, написані ним, вмонтовувались співавторами в їх власний текст. А в цьому тексті, написаному Ганською і Рабу, цілком зведена нанівець основна тема роману — непримиренність соціальних суперечностей, яка була аж ніяк не до душі поміщиці Ганській; та й взагалі ці розділи стають дедалі коротшими й убогішими за своїм змістом. Заключний же розділ — доволі вульгарна сентиментально-ідилічна картина подружнього життя письменника Блонде з удовою графа Монкорне, — взагалі не випливає з розвитку сюжету роману і ніяк не завершує головної теми цього широкого полотна.}