Читать «Любов, Президент і парадигма космосу» онлайн - страница 107

— Вибачте… — видушив із себе Серж, — я хотів вам сказати слово. Дуже важне слово, пане Президент!

— Ясно, — зрозумів його господар дому і слухняно сів знову у крісло. — Викладуй усе, що думаєш, капранг-2.

Сержа враз наче підкинуло. Він сів, заклякнувши у нерухомості, і очі йому поскляніли.

— Товаришу Президент… чому багатії у нас жирують? — видавив Серж глухим голосом. — Це не я вас питаю. Мої матроси питають. Чому труться біля Президента оті вгодовані буржуї?

Президентові хмарка лягла на чоло.

Він довго дивився собі під ноги. Аж врешті повів мову спроквола і важко:

— До Космосу це не має ніякого відношення, капранг-2. Але я скажу тобі прямо. Скажу все по-чоловічому. Забудь, Серже, ті часи, коли всіх стригли під один ранжир. Зрівнялівка та, як тепер доведено, нікому добра не принесла. Тільки могил насіяла по всій нашій землі. Кому Бог дав кебету, хай багатіє, хай множить національне багатство держави. І своє, звісно, також.

— А яке вони це багатство… яким чином на голому місці…

— Помовч, правдолюбець! — обірвав молодого офіцера Президент. — І зарубай собі на своєму гарному носику, що Президент ще жодного злодія не пригрівав і пригрівати не буде. Ані жодного! Хай він мені сином чи рідним братом буде. Коли ж з’ясую про когось недобре щось чи від Генерального прокурора одержу інформацію… Серже, любий мій, — раптово пом’якшав голосом Президент і аж голову обіпер на руку, — у мене тато впав смертю хоробрих за цю землю, за мою Україну, то невже ж ти думаєш, що я якогось плюгавого олігарха з лякаюся? — В його голосі забриніла різуча сухість, наче хто осокою провів по дереву: — Інше болить, Сержику. Очерствіли ми всі. На «мерседеси», на Мальти і Кіпри грошей вистачає, а щоб школу якусь підтримати чи сирітському приюту пожертвувати з десяток тисяч — не дочекаєшся! Були колись Морозови, та перевелися, дорогий мій капітане другого рангу.

В їдальні уже густенько люду. Наче прийом чи що? Віруня з якимось генералом балакає. Міністр закордонних справ поблискує пещеною фізіономією, усе розхвалює курорти на Сайшелах, як там славно купатися в хвилини прибою і які екстравагантні сукні у тамтешніх жриць екрану. Є що послухати, є з ким завести розумну балачку. Ну, хоча б тема, зачеплена котримось із гостей про жінок вільної поведінки і як оті вільні жінки волочаться за мільйонерами, набуваючи собі статки на старість. Не менш активно впивається котрийсь із військових гостей подробицями новітньої турецької зброї, її краще взагалі заборонити, вона, мовляв, жахливіша за ядерну бомбу… А якщо зважити близькість турецького флоту до кримських берегів, то висновки напрошуються самі собою. Упаси Боже!

Коли ввійшов Президент, всі хутко підвелися, хоча це була чисто приватна вечеря, і від того Президентові зробилося дещо прикро, а проте всі найзавзятіші балакуни й далі вели свої теревені. І Президентові врешті не лишилося нічого іншого, як знайти собі скромне місце біля дружини в самому кінці довгого столу.