Читать «Над планетою — «Левіафан»» онлайн - страница 82

— Увага, друзі мої! — озвався Крейський, виждавши, поки робітники трохи освоїлися в цьому піднебесному царстві. — Я розповідав вам про зменшення питомої ваги газу під час нагрівання. Чи не розширюється газ згідно з відомими нам законами фізики? Звісно ж, розширюється. В цьому вся суть. Перед нами корпус «Левіафана». Думаю, ви вже збагнули, в чому секрет його газової оболонки. Тулуб корабля виготовлено з полімерного матеріалу, який легко змінює форми. Коли газ поширюється, оці «зморшки» поступово розгладжуються, тулуб набухає до потрібних розмірів, і газ займає весь простір. Ну, а для того, щоб балон не втрачав своєї усталеної форми, під гнучкою, еластичною оболонкою міститься металевий каркас із склодюралевих шпангоутів та шпрингерів. Ви пам'ятаєте, як ми монтували корабель?

— Пам'ятаємо.

— Спочатку робили величезний каркас.

— А потім «клеїли» оболонку…

Крейський сміється.

— Правильно. «Клеїли»! Тепер йому ніякі бурі не страшні, цьому «склеєному» аеронату, і, може, колись не тільки ви, а й онуки ваші отак стоятимуть на його площадці й дивитимуться звідси на наше любе місто, на нашу прекрасну землю.

Раптом в кишені Крейського зазумерив портативний радіотелефон. Інженер підніс його до вуха, спитав, у чім річ. Мить послухав, зосереджено звів брови. В глибоко запалих очах залягла тінь тривоги.

Хлоп'ята завмерли, тісніше збилися докупи.

— До директора? — перепитав сухо Крейський і щільніше притиснув радіотелефон до вуха.

— Шеф викликає вас до себе, — залунав у мембрані жіночий голос. — Якщо знаєте, де пан Ріхтер, хай він також прийде.

Вітер війнув Крейському в лице, відгорнув поли плаща, прокрався за комір. Стареча рука до болю стиснула апарат, повільно сховала його в кишеню. От і вся прогулянка. Ще стільки не сказано, а треба йти. Шеф не любить чекати!

Коли вони спустилися на землю, старий інженер підняв догори лице:

— Не забувайте нашу площадку! Там найкраще місце для розмови зі всім світом.

В прийомній директора Кремпке — суха, гнітюча тиша. Молоденька секретарка, побачивши на порозі Крейського, швидко встає і відкриває двері до кабінету шефа. Крейський, не зупиняючись, переступає поріг. Кремпке підняв голову.

— Сідайте.

— Слухаю вас, пане директор, — Крейський допитливо дивиться в червоне лице шефа. Той завовтузився в своєму кріслі, потер червоні руки.

— А де Ріхтер?

— На жаль, головний конструктор…

— Гаразд, гаразд, поговоримо самі, — перебив Крейського Кремпке. — Прошу доповісти мені про стан монтування теплових установок.

Хвилинна мовчанка, Крейський швидко оцінює обстановку. Як доповідати? Що саме цікавить шефа?

— Терморегулятори кормової і носової частини готові до монтування. Перевірку проведено на всіх режимах теплової активності.

— На всіх, кажете? — мугикнув собі під ніс директор Кремпке.