Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 95
Владислав Билінський
— Хліб-сіль, господарю! — проревіли лісовики. — Ласкаво просимо на поріг!
— Ну що ж, завітаємо, либонь. Слухай мою команду: нагодувати нас донесхочу! Найкращим!
— Ми — вмить! Найкращим, найдобірнішим! Все готове! Світлицю прибрано, столи накрито, накладні закрито, нуклеосинтезатори в режимі…
— Дякую, орли! — гаркнув Немир, переступаючи поріг.
— Раді старатися! — на два голоси відгукнулися служиві. Той, котрий хлюпавіший, молодший і світліший, боязко уточнив:
— Тільки ж не орли ми… Орли від людей дзьоби вернуть, хазяїне.
— Як же вас звати-величати?
— Я — Вуж. А він — Тетерук. А ви хто будете, хазяїне?
— А я буду власником вашим… Отож, так: самі — на кухню. Хлопці відпочинуть — і в обслугу їх. Оркестрик організуйте, рекламу. Закликати сюди кожного зустрічного! Ресторан усіх прогодує.
2
— Гей, Жураво! Ти по-російськи розумієш?
Стрункий юнак-офіціант схилився перед паном Власником Хати:
— Оф кос, розумію! Та ще й як розумію! «Хиячь отседа, козел з пальцами, пока не отодрали!» Некепсько, га? Вони йому роги хотіли віддерти, мабуть. Метафорично відняти. Ритуально вбити. Велика фентезіябельність народу!
— Що-що? Базіко балакучий! Нічого ти не розумієш. Панові Двічі Безрукому подав замість яєчні… що ти йому подав замість яєчні, дурна голово?
— Вау! Делікатес… ну, м’ясне… я знову переплутав?
— Питаєш! Міг би в Інни уточнити, чого жадає пан! Твоя сестра прекрасно розуміється на цьому.
— Інь — спеціаліст із бажань, — підтвердив пригнічений Журавлик.
— Га? Так, це так… але хіба в цьому річ? Час би й самому знати, що таке яєчня, і з чого її роблять!
Закінчивши виховну процедуру, він пошукав поглядом Інну. Онде вона, реготуха! «Музичним п’ятачком» прогулюється, на початок чекає. Нічого в ній не залишилося від худенького дівчиська. Юна красуня, вона пурхала по закладу, розносячи за собою аромат медових парфумів, і тішила очі та носи відвідувачів. Усюди вона встигала, кожного обдаровувала усмішкою, а в перервах виконувала вокальні партії під гармонійний бій дерев’яних гітар. Група «Діп Форест Грін Бенд» складалася з двох богатирів і трьох гномів. Богатирі рвали волосінь струн, гноми викидали колінця на клавішах і барабанах. Люд танцював до знемоги. А тексти у «Ді-еф-джі-бі» були дикими й дивними:
