Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 38

— Поговорімо як слід, Моеха. Хіба ви не розумієте, що від цього Сивого Капітана залежить тепер наша кар’єра… ні, не кар’єра, а життя! Я уявляю, як зараз лютує каудільо. Або ми знищимо Сивого Капітана, або він знищить нас… Каудільо не пожаліє нас з вами… Треба діяти. І негайно. «Люцифер» мусить десь спинятися, десь брати паливо, ремонтуватися. Десь мусять жити й люди з його команди… Ви чуєте, Моеха?

— Так, пане начальнику.

— Сьогодні ж уночі я поставлю на ноги всіх наших агентів. Вони мусять дістати потрібні відомості. Ваш помічник мусить витягти з того Педро Дорільї все, що той знає про Сивого Капітана…

Моеха поволі опановував себе. Мозок його гарячково працював. Дійсно, «Люцифер» десь мусить брати паливо, ремонтуватися… А, ось вона, щаслива думка!

— Базою «Люцифера» може бути тільки Фонтіверос… «Люцифер» обов’язково з’являється десь поблизу його. Крім того, навіщо б йому було ховатися саме там, коли я оточив його, якщо його база не там? Насамперед, треба розшукати ту базу. Але навряд чи варто знищувати її. Краще її використати для пастки. Ніщо не завадить нам розставити по Фонтіверосу не лише батареї гармат, а й вовчі ями…

— Фугасні міни, Моеха! Щоб він, як поїде, так зразу і… Що це таке?..

Моеха прислухався. Було ясно чути, як грюкнула рама. Начебто в кабінеті відчинилося вікно. Вітер?.. Ні, сьогодні дуже тихо.

Безшумно підвівшись, Алонсо Моеха обережно обійшов стіл і наблизився до вікна. Електричним ліхтариком він освітив вікно. Воно було розчинене. Мабуть його відчинив таки вітер, бо в кабінеті не було нікого, крім начальника поліції та самого Моеха. З вулиці ж вікно відчинити було неможливо, адже це був п’ятий поверх.

— Нічого, пане начальнику, — сказав детектив, повертаючись. — Просто, відчинилося вікно. Так, ви кажете, фугасні міни? Буде виконано. Вони висадять у повітря отой «Люцифер»!..

Раптом спалахнули електричні лампки. Обидва заплющили на мить очі, засліплені несподіваним яскравим світлом. Протираючи очі, начальник сказав:

— Я даю в ваше розпорядження все, тільки починайте негайно, щоб знищити його якнайскорше… Стривайте, що це таке?..

Між столом і вікном на підлозі лежав невеличкий конверт. На ньому було написано широким чітким почерком: «Начальникові державної поліції».

— Звідки це взялося? Та що це, казка чи чортовиння якесь?..

Начальник поліції розкрив конверт і голосно прочитав:

«Досі я милував тих, хто нападав на мене. Події на Авеню дель Прадо і в Фонтіверосі стверджують це. Попереджаю, що надалі я не думатиму про це. За пролиту кров, за смерть відповідатимете ви. Сивий Капітан».

Начальник поліції сполотнів. Детектив, пересилюючи свою власну розгубленість, підійшов до вікна і висунувся з нього.

Далеко внизу виднілися вуличні ліхтарі. Влізти сюди по стіні було просто неможливо. Може, спустилися з даху?.. Ні, одного погляду вгору було досить, щоб пересвідчитися, що й це припущення неймовірне. Над цим поверхом було ще три… Начальник поліції безпорадно моргав, дивлячись на таємничий пакет. Але ось він стукнув кулаком по столу.