Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 17

Пройшла вже піхота, слідом за нею завзято прогарцювала кавалерія, рушили моторизовані частини. І радіорепродуктори, що весь час вихваляли іберійську армію, аж захлиналися від казенного захоплення.

— Дивіться на ці надзвичайні машини, іберійці! — лунав басовитий голос з репродукторів. — Дивіться і радійте! Хіба що-небудь зможе будь-коли спинити ці залізні машини, які сунуть, не знаючи на своєму шляху перепон? Хіба насмілиться хто-небудь спробувати спинити ці танки?

— Звісно, з цієї публіки — ніхто, — крізь зуби сказав невисокий кремезний чоловік у натовпі своєму сусідові.

Той подивився на нього, але змовчав.

— А як м’яко посуваються ці могутні танки, — продовжував захлинатися голос з репродукторів.

— Мов би підмащені олією, взятою від наших дітей, — тихо додав знов кремезний.

Цього разу його сусід відповів:

— Твої дотепи, Педро, нічого не дадуть. Крім, можливо, того, що їх почує якась поліцейська собака і заарештує тебе. Бережи краще сили для іншого!

— Але ж противно слухати таку похвальбу! — заперечив перший.

— Наче ти раніше не чув? — знизав плечима другий.

Тоді перший глибше засунув руки в кишені піджака і похмуро погодився:

— Гаразд, хай буде по-твоєму, Фредо…

Голос із репродукторів продовжував ще говорити, але натовп на тротуарах Авеню дель Прадо збентежено загомонів. Люди витягували шиї, намагаючись підвести вище голови, щоб бачити дивну подію на мостовій. Що трапилося? Чому загомоніли люди, чому заметушилися жандарми й агенти поліції, чому ланцюги фалангістів відступили на крок ближче до тротуарів?

Два найближчі важкі танки враз спинилися. Їхні потужні мотори стихли. За ними слідом спинилась і решта. Можливо, це трапилося лише тому, що спинилися передні?.. Але ні: ось завмерли й ті, що йшли попереду. Та в чому річ? Що це за затримка?..

Раптом змовк і басовитий голос з репродукторів. Мабуть, з того місця, де сидів диктор-спостерігач, теж стало помітно, що танки спинилися. На вулиці враз стало тихо. Тільки приглушено гомонів народ.

— Спинилися всі чисто, — весело сказав кремезний чоловік.

Ось один з агентів поліції швидко стрибнув на мотоцикл, що стояв біля рогу. Він крутнув педаль стартера раз, вдруге, втретє… ніяких наслідків, мотор не працював!

— Бач? — здивовано сказав кремезний. — Фредо, дивись, здається, ніби спинилися всі чисто мотори… не тільки в танках, а і в мотоциклах… мабуть і в автомобілях теж… от тобі й непереможні, от тобі й ніщо не спинить їх!..

Агент поліції люто поглянув у його бік. Але він не міг розібрати, хто саме сказав ці зухвалі слова. Він подивився на одного, на другого з публіки. Один чоловік із натовпу, вкрай перелякавшись, зщулився під лютим поглядом агента і, вирішивши єдиним можливим способом довести свою непричетність, закричав хрипло: