Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 84

— Красунечка.

— Вона молодець! — похвалив Професор.

Але хлопці не дивилися ні на її груди, ні на стегна. Дивилися на ясне волосся, від якого відбивалось електричне світло.

На піщаному березі Зе Фуїнья не міг уже йти. Жоан Здоровило взяв його і посадив собі на плечі. Професор ішов поруч з Дорою, але обоє мовчали в нічній тиші.

Вони ввійшли до складу з побоюванням. Жоан Здоровило спустив Зе Фуїнью на підлогу, чекаючи на Професора і Дору. Всі вони попрямували в куток Професора, який запалив там свічку. Інші хлопці витріщилися на них. Собака Безногого загавкав.

— Нові люди, — пробурмотів Кіт, який збирався виходити. Він наблизився і запитав: — Хто вони, Професоре?

— Мати й батько померли в них од віспи. Вони були на вулиці, не знали, де переночувати.

Кіт поглянув на Дору й посміхнувся їй своєю найчарівнішою посмішкою. Вклонився, вигнувшись усім тілом, колись бачив у кіно, як вигинався так один кавалер, і проголосив:

— Ласкаво просимо, мадам!

Він уже й не пам'ятав, як там далі. На цьому його вітання було вичерпане, і він пішов собі до Далви. Але решта підійшли ближче. Безногий і Гульвіса йшли останніми. Дора перелякано дивилася на них. Втомлений Зе Фуїнья спав. Полум'я свічки освітлювало Дорину ясноволосу голову і її груди. Крізь дірки в даху сюди проникало і місячне світло.

Хлопці на чолі з Безногим і Гульвісою обступили новачків. Дора злякалася. Зе Фуїнья міцно спав.

— Що це за тріска? — спитав Гульвіса.

Професор виступив наперед:

— Вона була голодна. Вона і брат.

Гульвіса розсміявся. Розправив плечі.

— А вона красунечка…

Безногий розреготався, показуючи на інших хлопців:

— Лізете всі сюди, як стерв'ятники до падла!

Дора підійшла до Зе Фуїньї, який прокинувся і затремтів з переляку.

Один з хлопців озвався:

— Професоре, ти гадаєш, вона буде лише для тебе і Жоана Здоровила? Залиш і для нас трохи.

Хтось скиглив:

— А мені теж хочеться…

Хлопці зареготали. Один вихопився з гурту наперед і скривився, подражнюючи Жоана:

— Подивись лишень, як він переживає, бідолаха. Ах, божеволіє…

Жоан Здоровило заступив собою Дору. Він не промовив нічого, але витяг ножа. Безногий закричав:

— Так у тебе нічого не вийде! Вона мусить бути для всіх!

Професор заперечив:

— Хіба ти не бачиш, що вона ще дівчинка?

— Та ти глянь, які в неї груди! — кричав хтось.

Наперед вийшов Кангасейро. Його очі палахкотіли, а на темному обличчі грала посмішка:

— Лампіан теж не поважає незнайомих жінок. Віддай її нам, Здоровило…

Хлопці знали, що Професор слабкий і не витримає бою. Але вони боялися Жоана Здоровила, який вимахував кинджалом. Кангасейро раптом відчув себе серед бандитів Лампіана, разом з якими повинен згвалтувати дочку плантатора. Свічка кидала відблиск на біляве волосся Дори. На її обличчі був жах.

Жоан Здоровило не казав нічого, тільки тримав у руці кинджал. Професор розкрив свій складний ніж і став поруч з ним. Кангасейро теж витягнув кинджал і почав просуватись уперед. Інші за ним. Пес загавкав. Гульвіса сказав ще раз: