Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 421
Жоржі Амаду
На цьому й завершується історія Насіба й Габрієли. З вуглинки, що тліла в попелі, відроджується полум'я кохання.
ПОСТСКРИПТУМ
Невдовзі після описаних подій полковника Жезуїньйо Мендонсу було віддано до суду і звинувачено у вбивстві на грунті ревнощів своєї дружини Сіньязіньї Гуедес Мендонси і хірурга-дантиста Осмундо Піментела. Двадцять вісім годин тривало судове засідання, набираючи в певні періоди різкого характеру. Відбувався бурхливий обмін репліками; адвокат Маурісіо Каїрес цитував біблію, нагадував про непристойні чорні панчохи, говорив про мораль та її занепад. Його промова була патетичною. Езекієл Прадо теж виступав схвильовано: зараз Ільєус уже не край бандитів, він перестав бути раєм для вбивць. Ридаючи, драматичним жестом показав Езекієл на заплаканих батьків Осмундо, які прибули на суд у траурному одязі. Його промова була присвячена прогресові й цивілізації. Вперше в історії Ільєуса власника плантацій какао було засуджено до тюремного ув'язнення за те, що він убив зрадницю дружину і її коханця.
СВІТ ЖОРЖІ АМАДУ
«Роки ранньої моєї юності, що провів я на вулицях Баїйї, в порту, на базарах і ярмарках, на народному святі, або ж на змаганнях у капоейрі (національна бразільська боротьба), на магічному кандомбле (африканський релігійний обряд) чи на папертях стародавніх парків, — ось мій найкращий університет. Тут даровано було мені хліб поезії, тут спізнав я біль і радощі мого народу», — так визначив витоки свого творчого шляху видатний бразільський письменник, лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» Жоржі Амаду у промові, яку він виголосив при обранні його членом Бразільської академії літератури.
Початок його творчості припадає на 30-і роки. Перші книги Ж. Амаду «Какао» (1933) і «Піт» (1934) написані під очевидним впливом європейської революційної літератури 20-х років.
Політично загострені, актуальні твори Амаду знайшли прихильників серед робітників і демократичної інтелігенції. І все ж «Какао» і «Піт» не задовольнили загалом і самого письменника. Він продовжував шукати власний шлях у відтворенні бразільської дійсності.
