Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 418

Чого ж йому бракувало, аби бути щасливим до кінця?

Якось Мара надіслала записку: вона чекає його увечері, «щоб погратися зі своїм кициком». Насіб вдоволено посміхнувся і після закриття бару рушив до Марії Машадан. Відома всім власниця будинку розпусти, постать характерна для Ільєуса, обнявши його, сказала по-материнськи довірливо:

— Даремно поспішав, турчику. Мара зараз з полковником Алтіно Бранданом. Він спеціально приїхав з Ріо-до-Брасо, у неї не було виходу!

Насіб розгнівався. Не на Мару, він не міг втручатись у її життя, заважати їй заробляти на хліб. Але він сердився тому, що ця ніч втрачалася, а йому докучало бажання. Ідучи під дощем, він мріяв про жіноче тіло в теплому ліжку. Прийшов додому, роздягнувся. В глибині будинку — в кухні чи в буфетній — почувся дзенькіт розбитого посуду. Він пішов подивитися, що трапилося. Кіт стрімголов вискочив на двір. Двері в кімнатку Габрієли були прочинені. Насіб заглянув туди. Нога Габрієли звисала з ліжка, мулатка усміхалась уві сні, її високі груди плавно підіймались і опускались. Голова йшла обертом від пахощів гвоздики. Насіб підійшов ближче. Вона розплющила очі й мовила:

— Сеньйоре Насібе…

Осліплений, він поглянув на неї і побачив землю, змочену дощем, розкопану мотикою, із саджанцями какао, в цій землі зароджувались дерева, на ній росла трава. Були ще на ній доли й гори, глибокі печери; на ній, на цій землі, він і посадить плантацію. Вона простягнула руки і пригорнула його до себе.

Коли Насіб ліг поруч з Габрієлою і відчув її жар, у ньому раптом ожили приниження, злість, ненависть, біль розлуки, страждання мертвих ночей, ображене самолюбство і радість доторку до палаючого тіла Габрієли. Він міцно стиснув її, залишивши сині сліди на шкірі кольору кориці:

— Повія!

Вона усміхнулася до нього вустами, створеними для пристрасних цілунків, і прошепотіла:

— Ну то й що…

І припала головою до його волохатих грудей:

— Красунчик…

Про шведський корабель з русалкою кохання

Так, тепер він був щасливий до кінця. Час ішов, наступної неділі відбудуться вибори. Ніхто не мав сумніву щодо їхніх наслідків, навіть доктор Вітор Мело, який, занепавши духом, замкнувся у своєму кабінеті в Ріо-де-Жанейро. Алтіно Брандан і Рібейріньйо за тиждень замовили розкішний обід у «Комерційному ресторані» з шампанським і фейєрверком. Великі свята планувалися заздалегідь. По відозві, яку відкривав Мундіньйо Фалкан, було оголошено збір коштів на придбання будинку, де народився Капітан і де жив світлої пам'яті Казузінья Олівейра. Цей будинок планувалося подарувати Капітанові. Майбутній префект також зробив благородну справу: він пожертвував на диспансер для бідних дітей, відкритий Алфредо Бастосом на пагорбі Конкіста. Після виборів Насіб мав намір разом з Рібейріньйо з'їздити подивитись на землю за гірським кряжем Бафоре, про яку стільки наслухався, а потім купити ділянку і підписати контракт на закладання плантації какао.

Він щодня грав у кості, розмовляв з друзями, розповідав різні вигадки про сірійців: «На батьківщині мого батька бувало ще й не таке!..» Наївшися, спав під час сієсти, мирно хропучи. Ходив у кабаре з Ньо-Гало, спав з Марою та й з іншими жінками. А з Габрієлою — завжди, коли в нього не було жінки і він не зморився і не хотів спати. Мабуть, з нею частіше, ніж з іншими. Тому що жодна не могла з нею зрівнятися, такою полум'яною і ніжною, такою шаленою в ліжку, такою пристрасною в коханні, для якого вона була створена. На цій землі він насаджував плантацію. Насіб засинав, поклавши свою важку ногу на її округле стегно. Майже так, як раніше. А втім, він тепер не ревнував її до інших, не боявся втратити і не боявся, що вона його залишить. У годину сієсти, перед тим. як заснути, Насіб думав: тепер вона лише для ліжка; він відчував до неї те ж саме, що й до інших, — до Мари, Ракели, рудої Наталі, це було почуття без хвилювання, без колишньої ніжності. Так було краще. Вона ходила в будинок Дори, танцювала й співала — готувались, вони там до свят у місяць святої Марії. Насіб знав про це, стенав плечима, але відвідати свято збирався. Габрієла була його куховаркою, з якою він спав, коли хотілося. І якою куховаркою! Кращої годі й шукати! Та і в ліжку вона гарна, навіть більше ніж гарна — вогонь, а не жінка.