Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 380

— Так, вона нічого цього не знала…

— І Тоніко запропонував свої послуги, аби влаштувати їй необхідні документи.

— Він сфабрикував всі документи у своїй нотаріальній конторі.

— Так ось… Ваш шлюб недійсний, оскільки трапилась суттєва помилка в особі. Я подумав про це, коли ми прийшли до мене. Потім завітав Езекієл, у нього була справа до мене. Я скористався з нагоди і порадився з ним. Виявилось, що я маю рацію. Вам слід лише довести, що документи фальшиві, тоді ви вільні, немовби і не було ніякого одруження, а ваші стосунки були звичайним зв'язком.

— А як я це доведу?

— Треба поговорити з Тоніко і суддею.

— Я ніколи більше не розмовлятиму з цим типом.

— Дозвольте, я зроблю це? Тобто займусь переговорами. Езекієл візьме на себе юридичну частину справи, з вашого дозволу. Він запропонував свої послуги.

— То він уже знає про все?

— Хай це вас не тривожить. Отже, ви не заперечуєте, щоб я зайнявся цією справою?

— Я не знаю, як вам і дякувати.

— Тоді до скорого побачення. Залишайтеся поки що в мене, почитайте що-небудь. — Жоан поплескав араба по плечу. — Або поплачте, коли кортить. В цьому немає нічого поганого.

— Я піду з вами.

— Ні, сеньйоре. Куди ви підете? Залишайтесь і чекайте тут. Я незабаром повернусь.

Але справа виявилася не такою простою, як передбачав Жоан Фулженсіо. Перш за все слід було домовитись з Езекієлом, який відмовився розмовляти з Тоніко, і розв'язати справу по-дружньому.

— Я хочу загнати цю потвору до в'язниці і доб'юся, щоб його звільнили за видачу фальшивих документів. Він, його брат і батько поширюють про мене різні безглузді чутки, тож йому доведеться залишити Ільєус; я так цього не пробачу…

Жоан Фулженсіо нарешті переконав Езекієла. Вони пішли разом до нотаріальної контори. Тоніко був ще блідий, очі його бігали, усмішка була вимушеною, жарти недоречними:

— Якби я не встиг утекти, турок пронизав би мене рогами… Він, сатана, не на жарт налякав мене…

— Насіб — мій клієнт, і я прошу ставитись до нього з повагою, — холодно кинув Езекієл.

Вони обміркували справу. Спершу Тоніко і слухати не хотів їхніх пропозицій. Це не привід для анулювання шлюбу, заявив він. Документи, хоча і фальшиві, були визнані за дійсні. Насіб був одружений п'ять місяців і нікому не скаржився. А потім, як це він, Тоніко, прилюдно може визнати, що виготував фальшиві документи? Минули часи старого Сегісмундо, який торгував свідоцтвами про народження і актами реєстрації земельних ділянок. Езекієл стенув плечима і вигукнув, звертаючись до Жоана Фулженсіо:

— А я вам що казав?

— Це можна уладнати, Тоніко, — почав Жоан Фулженсіо. — Ми порадимося із суддею. Знайдемо шлях, щоб вийти із становища і в той же час не піддати все, що сталося, розголосові. В усякому разі, зробимо так, аби ви не фігурували головним винуватцем. Можна буде довести, що ви вчинили це без злого наміру і були обдурені Габрієлою. Вигадайте яку-небудь історію. Зрештою, все, що носить назву ільєуської цивілізації, було створено на підставі фальшивих паперів.