Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 335

— Він не становить небезпеки, — твердив Амансіо.

— Йому б не завадило запам'ятати, що піджак не лицюють…

Обрання ж Капітана цілком залежало від голосування в муніципалітеті Ільєуса. Він був небезпечним противником, і сам Раміро визнавав це. Капітана треба перемогти в провінції, оскільки в місті це може не вдатись. Його батька, Казузіньйо, переможеного Бастосом, в Ільєусі пам'ятали як порядну людину і зразкового адміністратора. Вперше він забрукував вулицю — вона і досі називається вулицею Паралелепіпедів. Розпланував перший майдан, посадив перший сад. Чесний до фанатизму, він залишався вірним Бадаро, витративши все, що мав, на безнадійну боротьбу з Бастосами. Його ім'я ще й дотепер було символом благородства, порядності і самопожертви. А втім, авторитет Капітана залежав не лише від доброї слави його батька — до нього самого населення Ільєуса ставилося з великою симпатією. Уродженець Ільєуса, він довго жив у великих містах, що наклало на його зовнішність відбиток цивілізації, був визнаним оратором і користувався в Ільєусі помітним впливом. Від батька Капітан успадкував пристрасть до пафосу і до героїчних жестів.

— Небезпечна кандидатура… — не міг не визнати Тоніко.

— У нього чимало друзів, і він дуже популярний, — погодився Мелк.

— Все залежить від того, хто буде нашим кандидатом.

Раміро Бастос назвав Мелка, — адже він уже був головою муніципальної ради. Кум Амансіо ще раніше відмовився зайняти будь-яку політичну посаду, оскільки йому не пропонували балотуватися. Але Мелк теж відмовився:

— Дякую, але це мені ні до чого. Як на мене, то ця посада не для фазендейро…

— Чому?

— Тому, що люди хочуть бачити при владі дещо досвідченіших діячів; кажуть, що фазендейро ніколи займатися управлінням міста, та до того ж ми, як водиться, мало тямимо в цій справі. Відверто кажучи, вони не далекі від істини… Часу нам справді не вистачає…

— Правильно, — сказав Тоніко. — Люди вимагають діяльнішого префекта, він має бути міським жителем.

— Називайте ім'я.

— Тоніко! А чому б і ні? — запропонував Амансіо.

— Я?! Не доведи господи! Я не створений для влади. Якщо я і займаюся трохи політикою, то лише завдяки батьку. Ні, ні, я не можу бути префектом. Мене цілком влаштовує моя контора.

Раміро стенув плечима, дане питання навіть не варто було обговорювати. Тоніко в префектурі… Хіба що заради того, аби приміщенням муніципалітету заволоділи повії.

— Я бачу лише дві кандидатури, варті уваги, — сказав він. — Або Маурісіо, або доктор Демосфенес. Більше нам нікого висунути.

— Доктор Демосфенес живе в Ільєусі не більше чотирьох років. Він приїхав пізніше від Мундіньйо. Це не те ім'я, яке змогло б протистояти Капітану, — заперечив Амансіо.