Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 20

Божий Улюбленець так і не прийшов. Цілий вечір він просидів у таверні «Морське пристановище», чекаючи умовленої зустрічі з одним чоловіком, але той не з'явився. Аби прийшов Божий Улюбленець, усе було б легше. З ним не треба було б довго балакати. Він був багато чим зобов'язаний капоейристові. Але той не прийшов. Повідомлення виявилося помилковим, а Божий Улюбленець цієї ночі мав пливти в Ітапаріку.

Усю другу половину дня вони чекали в таверні «Морське пристановище» і знічев'я тренувалися в капоейрі. У Кота були дані на класного борця, не гіршого за Божого Улюбленця. Дуже спритний був і Педро Куля. З трійці найнезграбніший вигляд був у негра Жоана Здоровила, звичайно дуже сильного у простій боротьбі, де він міг скористатися своєю величезною фізичною силою. Та все ж він і досить добре оволодів прийомами, щоб подолати і дужчого за себе. Коли хлопці втомилися, вони перейшли до зали, замовили чотири чарки горілки, і Кіт витяг з кишені сіру, заяложену колоду карт. Божий Улюбленець запевняв, що чоловік, якого всі чекали, прийде. Мабуть, справа передбачалася вигідна, тому що Божий Улюбленець волів звернутися до капітанів піску, своїх товаришів, аніж до портових волоцюг. Він знав, що капітани піску заткнуть за пояс багатьох дорослих чоловіків і що вони вміють тримати язик за зубами.

У цей час таверна «Морське пристановище» була майже безлюдна. Тільки двоє моряків, розмовляючи, пили в глибині зали пиво. Кіт виклав колоду на стіл.

— Зіграємо?

Божий Улюбленець узяв колоду.

— Вона гірша, ніж краплена, сеу Кіт. Дуже вже стара…

— Якщо є інша, я не заперечую.

— Та ні. Граймо вже краще цією.

Почали гру. Кіт висвітлив на столі дві карти, напарники приєдналися до ставки; друга карта залишилася в банку. Спочатку Педро Куля і Божий Улюбленець вигравали. Жоан Здоровило не грав — надто добре знав Котову колоду — лише спостерігав. Він посміхався, коли Божий Улюбленець заявив, що йому сьогодні щастить, бо сьогодні день бога Шанго, його святого заступника. Жоан Здоровило не сумнівався, що коли Кіт почне вигравати, то вже не зупиниться. І скоро той справді почав вигравати. Зірвавши першу ставку, він сказав майже сумним голосом:

— Нарешті. А то трохи не продувся.

Жоан Здоровило ошкірився ще дужче. Кіт виграв знову. Педро Куля підвівся, став підраховувати виграш. Кіт недовірливо запитав:

— Ти що ж, більше не ставиш?

— Схожу до вбиральні. — Педро пішов у глибину бару.

Програвав Божий Улюбленець, Жоан Здоровило посміхався: капоейрист ішов на дно. Повернувся Педро Куля, але грати більше не став. Божий Улюбленець швидко спустив усе, що виграв. Жоан Здоровило кинув крізь зуби:

— Приєднуюся до банку…

— Дивись не програй, — попередив його Кіт. Кіт помітив, що Педро вернувся.

— Ти що, більше не ризикуєш? Не поставиш на даму?

— Набридло. — Педро Куля підморгнув Котові — мовляв, досить уже обдирати Божого Улюбленця.

Божий Улюбленець поставив на банк п'ять мільрейсів. В останніх ставках він виграв лише двічі, і в нього виникла підозра. Кіт виклав карти на стіл. Витяг короля і сімку.