Читать «Ходіння по муках» онлайн - страница 548

Політавши над фронтом, скільки він вважав за потрібне, Валька Чердаков знову приземлився й надіслав Телєгіну записку:

«Бачив вісім нових легкових автомобілів. На фронті — Денікін з іноземцями, це факт, візьміть до уваги. Дві гармати противника підбиті. Обстріляв похідну колону. Лечу на базу за бензином…».

Денікін був на фронті. Минуло трохи більш як рік з того часу, як він, хворий на бронхіт, закутаний у тигрову ковдру, трясся у возі в обозі семи тисяч добровольців, які під командою Корнілова пробивали собі кривавий шлях на Катеринодар. Тепер генерал Денікін був повновладним диктатором усього Нижнього Дону, всієї багатющої Кубані, Тереку і Північного Кавказу.

Денікін узяв з собою на цю прогулянку на фронт до генерала Кутепова військових агентів — англійця і француза, щоб їм стало дуже неприємно й соромно за Одесу, Херсон і Миколаїв, ганебно зданих більшовикам. Хоч би регулярна Червона Армія вибила звідти французів і греків! — мужики, партизани коло самих французьких ескадрених міноносців порубали шаблями в Миколаєві цілу грецьку бригаду. В паніці, чи що, перед російськими мужиками відступили переможці у світовій війні — французи, полохливо віддавши Херсон, і евакуювали дві дивізії з Одеси… Дурниця й нісенітниця! — злякалися московської комунії. Антон Іванович вирішив наочно продемонструвати прославленим європейцям, як увінчана емблемою лавра й меча його армія б’є комуністів.

Він затамував іще одну образу: на ухвалу Ради десяти в Парижі про призначення адмірала Колчака верховним правителем усієї Росії. Сподобався їм Колчак! В сімнадцятому році він зірвав з себе золоту шаблю і жбурнув її з адміральського містка в Чорне море. Про це повідомили газети мало не в усьому світі. В цей час генерал Деніт кін був ув’язнений у Биховську тюрму, — газети про це мовчали. У вісімнадцятому Колчак утікає в Північну Америку і у них, у військовому флоті, інструктує мінну справу, — в газетах друкують його портрети поруч з кінозірками… Генерал Денікін утікає з Биховської тюрми, бере участь у «льодовому поході», біля тіла загиблого Корнілова бере тяжкий хрест командування і завойовує територію більшу, ніж Франція… Десь у паризькій револьверній газетині друкують три рядки про це і якусь фантастичну фотографію з бакенбардами, — «женераль Денікін»! І правителем Росії призначається світовий рекламіст, істерик з манією величі і пристрастю до кокаїну — Колчак!

Антон Іванович не вірив в успіх його зброї. В грудні колчаківський скороспечений генерал Пепеляєв узяв був Перм, і вся закордонна преса загаласувала: «Піднято залізний кулак над більшовицькою Москвою». Навіть Антон Іванович на одну хвилину повірив цьому й болісно пережив успіх Пепеляєва. Але туди, на Каму, послали з Москви (як повідомляла контррозвідка) комісара Сталіна, того, хто восени два рази розбив Краснова під Царицином; він крутими заходами швидко організував оборону і так дав коліном прославленому Пепеляєву, що той вилетів з Пермі на Урал. Цим же, безперечно, повинен був скінчитись і теперішній наступ Колчака на Волгу — ведеться він без солідної підготовки, на галай-балай, з неймовірним міжнародним галасом і під радісне ревіння п’яного сибірського купецтва…