Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 82

І настало Дитинство.

Атол усвідомив себе. І середовище, що його оточувало. І чинники, що впливали на це середовище. І прийоми, якими можна відгородити себе від небажаних впливів. Атол став достатньо розумним, щоб зрозуміти свою силу й розробити тактику і стратегію самозбереження.

Він ухвалив рішення основну масу поліпів сконцентрувати у себе в середній частині, а навколо неї надбудувати приступки, крізь які не прорвуться жодні айсберги. У лагуні Атол на деякий час уповільнив темп росту, дочекався, коли над центральною частиною стало шістдесят метрів води, все прибуваючої від танення льодів, і визначив собі цю глибину як оптимальну: вона гарантувала безпеку й достаток їжі в лагуні.

Атол диференціював функції різних своїх ділянок, зосередивши розумові процеси в центрі, а на периферію винісши обов’язки в основному рецепторні й силові.

Він оточив себе ідеальним, самостійно відлагодженим мікросвітом і встановив з ним гармонійні стосунки. Можна було тепер нескінченно, поки існує океан, вдосконалюватися, але…

Атол нараз відчув самотність.

І з цього почалася Зрілість.

Атол припускав, що в океані можливі й інші мислячі коралові утворення окрім нього, він мріяв про них, він навіть марив ними, малюючи в уяві прекрасні, затишні лагуни, де в такій самій самотності ростуть і мислять його брати. Але перевірити, існують вони насправді чи ні, ніяк не вдавалося.

Якби океан був мілкіший, він міг би засіяти дно поліпами і прокласти до сусідів живу коралову дорогу, але його плоскогір’я оточували тисячні глибини. Він пробував робити запряги, прикріплюючи до риб поліпові блоки, достатньо великі для збору і зберігання інформації, але жоден з таких «розвідників» назад не повернувся.

Атол проаналізував невдачу і прийшов до висновку, що від риб не буде пуття, поки вони не віднайдуть хоча б мінімальний інтелект. І цей інтелект дати їм зуміє лише він сам.

Він створив теорію генетики, розробив техніку генної інженерії за допомогою силового поля й модифікованих поліпових мацаків, почав процес виведення необхідної породи риб. На це могли піти тисячоліття, і результат неможливо було гарантувати, але Атол працював.

І потайки від себе мрійно сподівався, що, перш ніж він відправить своїх посланців на пошуки братів по розуму, брати самі знайдуть його. Зовсім не обов’язково, щоб вони теж виявилися коралами. Цілком можливо, вони будуть схожі на тих дивних істот, що літають над поверхнею моря. Або на сухопутних створінь з материків — їх мертві тіла у шторм іноді заносить до нього на рифи. А може, з’явиться штучно створений посередник, щось на кшталт його надриби. Неважливо, яка в нього форма й вигляд. Головне і обов’язкове — це буде органічна, жива істота, обдарована здатністю мислити, і вона прийде до нього як друг.

Коли величезний металевий «краб» опустився чотирма лапами просто в його середину, Атол здригнувся від болю. Але біль був ніщо в порівнянні з томливо-солодким передчуттям: звершилося! Товстий панцир «краба» не давав збагнути, чи є всередині життя, але, коли з його черева вийшли істоти з чотирма кінцівками, Атол зрозумів відразу й непохитно: це вони.