Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 72

— Ти вважаєш, — перервав його пілот, — що…

— … Що баракуду тримала та сама сила. Звідки це силове поле береться, стане ясно, коли повністю розшифрують плівки, проте в його існуванні я майже не сумніваюся. Ба більше, припускаю… — Ігор зробив паузу, ніби роздумуючи, чи поділитися ще одним неймовірним висновком, — мені здається, що поле це генерують корали.

— Ну знаєш… — з повагою протягнув Чекерс, віддаючи належне такій сміливій фантазії. Гнів, що переповнював його хвилину тому, зник, змінившись суто людською допитливістю. — І як, по-твоєму, вони його генерують? І навіщо?

— Важко сказати. Можливо, вони таким чином полюють. Або захищаються. Адже, власне, що таке корали: примітивні кишковопорожнинні поліпи. Все своє коротке життя вони займаються лише тим, що спішно прибудовують до рідної домівки власний вапняний мезонінчик, щоб устигнути дати потомство. Їх шкаралупа не надто надійний захист. Існує безліч риб, які запросто лузають їх мов насіння. А морські хробаки, а губки… І корали, природно, як можуть, захищаються. Пасивно — замуровуючи себе у вапняну трубку. І активно — у поліпів є клітини, які виробляють вельми ефективну зброю, — нематоцити, такі довгі, згорнуті пружинкою джгутики, які вистрілюють, охоплюють супротивника чи жертву й упорскують отруту…

— Знаю! — пригадала Надя. — Одного разу в Мексиканській затоці я притулилася до такого. Місцеві хлопці розповідали, що «отруйні» корали трохи світліші від звичайних, рожевих, а я не вірила, гадала, навмисно лякають. То потім цілий тиждень у мене бік був мов ошпарений.

— Ось бачиш… Хтозна, який спосіб оборони виробили в процесі еволюції тутешні корали? Можливо, саме силове поле — для крупної колонії воно, напевно, ідеальний спосіб колективного захисту. А наші агресивні дії — он ми їх скільки накришили, роззирніться — могли викликати оборонну реакцію. Навіть необов’язково дії. Просто наші розміри, об’єм біомаси, могли здатися коралам небезпечними…

— Але це не пояснює, чому корали «схопили» баракуду! — заперечила Надя. Проте гіпотеза Ігоря вже підкорила її своєю романтичністю: чогось подібного вона таємно й сподівалася від своєї першої експедиції. — Ми удвох мали явно більшу біомасу, ніж баракуда. А значить, за цією теорією, становили для коралів і більшу небезпеку.

— Слухайте уважно, — гаряче продовжував Ігор. — Корали стискували не нас, а баракуду. Причому в найкритичнішу для нас мить, коли вона була зовсім близько. Така вибірковість в об’єктах і в часі… Звісно, можливо, що корали рефлекторно захищали себе від баракуди, але… — Ігор зробив паузу, щоб зібратися з духом і висловити думку, яка ще годину тому здавалася неймовірною, але зараз, у процесі розмови, зміцніла настільки, що він не зміг промовчати, — корали свідомо рятували нас!

Запала тиша.