Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 20

Мегера виявилася першою й останньою планетою в маршруті Тринадцятої гіперкосмічної. На третій день після посадки Бурцен і Декамповерде, працюючи в лісовому районі поряд з озером, повідомили на базу, що в їх свідомості виникають сумбурні, ні на що не схожі картини. Бурцен висловив припущення, що це могло бути першою спробою мегеріанського розуму до контакту. Масграйв порадив їм підсилити захисне поле костюмів, але тут видива почали слабшати і незабаром припинилися. Бурцен сказав, що вони залишаться ще на годину і відтак повертатимуться.

Більше повідомлень не надходило. Коли на базі занепокоїлися й вирушили на їх пошуки, дослідники зникли. Захисні костюми виловили в озері. Шоломи знайшли пізніше в траві. Навіщо Бурцену й Декамповерде знадобилося знімати шоломи, залишилося таємницею, але помилка ця виявилася для них фатальною: на думку більшості експертів, саме цієї миті вони стали жертвами незбагненної стихії.

Невпевненою ноткою в першому звіті прозвучала версія про трагічний результат телепатичного контакту, але члени надзвичайної, та й подальших експедицій жодних видив не спостерігали, на підставі чого було зроблено висновок, що присутність позаземного інтелекту на Мегері маловірогідна.

А все-таки, що це за картини ввижалися Бурцену й Декамповерде перед загибеллю? Чому астронавти зняли шоломи? Може, все ж був контакт, який призвів до трагедії?

Потоки води хльостали землю, розмивали, дробили, перемішували спечену кірку, стікали в глибокі тріщини, що поборознили поверхню. З жадібним чмоканням земля вбирала вологу, поспішала напитися. Скелі й ґрунт темніли, набували мокрого блиску й неохоче подзвякували, розбиваючи дощові струмені на краплі, а краплі — на бризки. Чвакання, передзвін, тріск, шелестіння дощу злилися в єдиний звук під цим похмурим небом, яке почали подекуди розривати канаркового кольору просвіти.

РОЗДІЛ 3

Небо очистилося від хмар. Піски, ще кілька годин тому мертві й голі, затягнулися зеленим пухом трави. З кожної шпари, тріщини, ямки, куди потрапила вода, тепер вибивалися пагони, повзли гілки, викидалися на всі боки повітряні корінці. Окремі рослини раптом розкривали яскраві запашні суцвіття, й на них тут-таки накидалися комахи. Деякі суцвіття самі народжували комах. Роздерши зсередини стебло товстого хвоща, на світ висунув вусатий хоботок синяво-чорний жук. Роззирнувся, сховався назад — щось йому зовні не сподобалося. З розриву в стеблі потік густий цукристий сік.

Я вирішив особисто переговорити зі всіма, хто побував на Мегері. Їх виявилося двадцять сім чоловік. Не так уже й мало, але, якщо врахувати, що всі вони працювали в інших сонячних системах, користуватися простим телерадіозв’язком було безглуздо: коротке інтерв’ю за принципом «питання — відповідь» розтягнулося б на довгі тижні. Залишалося дати запит на канал гіперпросторового зв’язку. Для інформаційного вісника могли надати один виклик, максимум — два…