Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 137
Григорій Тьомкін
Стас знов відчув у собі впевненість, але це була вже не вчорашня самовпевненість університетського відмінника, а зріла впевненість чоловіка, здатного ухвалювати рішення й відповідати за них.
Стас випростався, розправив плечі.
За те, що тут трапилося, він готовий відповісти, та все ж проситиме Управління залишити його на Анторзі. Він тепер у боргу перед цією планетою і борг цей поверне. А почне ось із чого…
Стас рішуче дістав рацію, викликав лабораторію. Джим Горальськи був уже на місці, він узагалі рідко коли йшов ночувати в місто. «А, Стасе! Як тобі нова співробітниця?» — відразу загорлав Джим. Стас зрозумів, що він ще нічого не знає.
— Джиме, — обірвав він його. — Зараз до тебе мають прийти від Ларго…
— Хто, пілот вертольота і з ним ще двоє?
— Вони вже в тебе?
— Ні, я бачу їх з вікна, вони йдуть сюди. Що їм, цікаво, знадобилося?
— Вони хочуть станери. У них буде наказ Ларго, але без моєї візи або без твоєї, раз ти мене зараз заміщаєш, їм станери не дадуть.
— А що трапилося, Стасе? — вже стурбовано запитав Джим.
— Сьогодні дика тварина напала на людину і вбила її.
— Але це означає…
— Це нічого не означає! Це нещасний випадок, якого могло б не бути, але винна не тварина, а ми. І потрібні нам не станери, а розумна обережність. Я забороняю візувати наказ, Джиме. Якщо ми сьогодні дамо зброю пілотові, завтра Ларго озброїть усю колонію.
— А як же… А якщо знову що трапиться?
— Не трапиться! — гаркнув Стас. — Так, під мою відповідальність. А якщо Ларго наполягатиме, скажи, що на масові мобілізації головний еколог наклав вето! Викликай вертоліт: полетиш за мертвими тваринами, захопиш наші речі. Радіомаяк я там поставив. Візьми з собою і новеньку — їй корисно побачити на власні очі. І запиши ще одні координати, там може лежати поранений копитний, надаси допомогу — лише обережно, якщо він живий і на місці… Все. Питання є? Нема, тоді дій.
Стас вимкнув зв’язок, підійшов до Грауффа.
— Я не знаю, що сказати вам, лікарю. Якби я тоді погодився з вами, він був би живий…
— Не треба. Я краще знаю, хто винен. — Грауфф підняв очі на Стаса і втомлено кивнув йому. — А ви молодець, Стасе. Спасибі, що не дали застрелити трипалого. З вас вийде справжній еколог.
— Єгер, лікарю. Зоряний єгер, — поправив його Стас.
ЗМІСТ
Примітки
1
Ідіосинкразія (від гр. idios — своєрідний, особливий, незвичайний і synkrasis — змішування) — хвороблива реакція, що виникає в окремих людей на подразники, які в більшості інших не викликають подібних явищ
2
«Timeo danaos et dona ferentes» (лат.) — «Боюся данайців, якщо навіть вони приносять дари» — латинський переклад епізоду з «Одіссеї» Гомера, здійснений римським поетом Публієм Вергілієм Мароном у своїй «Енеїді». Вислів приписується троянському жерцеві Лаокоонові, який застерігав троянців затягувати у Трою славнозвісного «Троянського коня» — нібито дар ахейців (данайців). Його не послухали, а вночі диверсанти, що ховалися в череві коня, вилізли звідти, відчинили браму міста і впустили всередину ахейське військо. Троя загинула. Даний вислів має алегоричне значення: не приймати будь-яких дарів чи поступок з боку ворога.
