Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 135

З-за кущів вийшли двоє чужинців і зупинилися. Занюхавши їх запах, трипалий повернув голову й побачив, що вони дивляться на нього. Один із двоногих підняв до плеча довгастий, схожий на палицю предмет, і трипалий зрозумів, що зараз помре. Але йому не було страшно, він відчував, що життя однаково покидає його, а тим личинкам, які ще не встигли виповзти з нього, тепла й їжі під шкурою вистачить, щоб дозріти.

Спокійний усвідомленням того, що виконав Головне, трипалий опустив голову й не бачив, як другий двоногий простягнув руку й відвів убік блискучий предмет, який тримав його супутник, як чужинці перезирнулися, подивилися ще раз на нього, відтак обернулися й пішли назад у ліс.

«Зараз він почне вимагати в мене пояснень, — подумав Стас, — а що мені сказати, в нього загинув друг, а я не дав йому помститися…»

Але Грауфф нічого не питав, він ішов позаду Стаса й мовчав, час від часу прокашлюючись, немов у нього пересохло в горлі.

Стас до болю в суглобах зціпив кулак. Як, ну як він міг пуститися в цю безглузду гонитву за трипалим? Як він, еколог, посмів узяти на себе роль судді й навіть ката? Ще не пізно було зупинитися, коли Грауфф висловився проти того, щоб убивати трипалого…

Побачивши мертвого Бурлаку, Грауфф загарчав і кинувся за трипалим, а Стас, немов заціпенівши, стояв і дивився. Відтак похопився й побіг услід, але щось у ньому вже трапилося, немов зі смертю Бурлаки в ньому зламався якийсь обмежувач, що не давав йому зрозуміти самого себе. Коли вони підбігали до лежні трипалого, Стас уже твердо знав, що знищити його вони не мають права, але йому знадобилася вся рішучість і сила волі, щоб сказати Грауффові «ні», не дати йому вистрілити.

Стас подумав, що більше пострілів на Анторзі не буде. Можливо, Управління екології колоній зважить його провину і залишить на Анторзі, може, вирішить відкликати, але заміну все одно раніше ніж через півроку не пришлють, і хоча б за цей час він пострілів на планеті не допустить. Мав рацію Бурлака, ніякий він наразі не еколог, а просто єгер. Або навіть ні, єгері в метрополіях у порівнянні з ним — академіки. Про свої території вони знають усе, за плечима в них досвід досліджень і спостережень, накопичений за десятки років. А що є в нього? Так, звісно, в його багажі віз, навіть цілий космічний корабель університетських знань про екологію взагалі, про екологію десятка розвинених колоній, про екологію підшефної відтворювальної ділянки на озері Ньяса — і практично нічого про екологію маленької, загубленої серед зірок, нещодавно відкритої планети Анторг.