Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 132

Які б не були причини, що спонукали трипалого вбивати, навряд чи в такому стані він злякається людини, сидячої на галявині. Зате звідси круговий огляд, і цілком імовірно, що трипалий ще раз пробіжить по власних слідах. Далебі, він вибрав найвдалішу позицію, подумав Грауфф. І зі здивуванням відзначив, що це аніскільки його не тішить.

Мисливець чув, як звірі пройшли поряд з Бурлакою, відтак повернули вбік, пішли на еколога, але той, вочевидь, запізнився підлаштуватися, і звірі промчали мимо.

Тепер, якщо вони витримають ту саму траєкторію руху, то через хвилину-другу пройдуть десь тут.

Грауфф легенько ляснув указівним пальцем по бічній площині спускового гачка, і запобіжник — маленька яскраво-червона кнопочка — з клацанням пішов уліво. І відразу ж прийшло відчуття того, що зброя на бойовому зводі, готова до стрільби.

Лікар ласкаво погладив цівку своєї рушниці. Це був антикварний п’ятизарядний мисливський автомат із чудовим оздобленням, гравіюванням на запобіжній скобі, перламутровою інкрустацією на ложі. Автомат мав хорошу купчастість і прекрасний різкий бій, мисливці заздрили Грауффові, що в нього майже ніколи не залишається підранків. Автомат Грауфф отримав у спадок від батька, батькові він дістався від діда, а дідові його зробили на замовлення за зразком із музею мисливської зброї. Грауфф пишався своїм автоматом, як, утім, і більшість досвідчених мисливців пишаються своїми рушницями, хай то двостволка з горизонтальним розташуванням стволів чи витончений бокфлінт, виконані за моделями дев’ятнадцятого-двадцятого століть, дублікат середньовічної пищалі в полегшеному варіанті, схожий на маленьку гармату, чи навіть важільний арбалет із пластиковим ложем. Утім, молодь іноді ремствувала, що доводиться полювати з такою допотопною зброєю, але Грауфф давно оцінив і підтримував закон, що забороняв розвиток і вдосконалення засобів спортивного полювання й риболовлі. Полювання завдяки цьому законові знову стало полюванням; таким знав і любив його лікар Глен Грауфф і не уявляв ніякого іншого.

Бурлака почув тріск, що наближався, і раптом відчув з абсолютною інтуїтивною впевненістю, що звірі зараз вийдуть на нього. Шум насувався справа і дещо ззаду. «Чи не перейти на другий бік?» — подумав Бурлака і вирішив залишитися на місці. З його позиції прострілювалася вся галявина, і по такій крупній цілі, як трипалий, він не схибить, хоч би звідки вона з’явилася. Тим більше що першим вискочить переслідуваний звірок, і в запасі буде декілька секунд, щоб зібратися.

Бурлака розставив ширше ноги, кілька разів гойднувся з п’яти на мисок, щоб отримати кращу опору, узяв напоготів рушницю.

Хруснула гілка, і на галявину викотився рудо-червоно-чорний пухнастий клубок. Першої миті Бурлаці здалося, що це тигр, відтак він зміркував, що бачить смугасту анторгську лисицю. Важко дихаючи, зацьковано озираючись, лисиця припала до землі й зникла в кущах, вильнувши швидким і яскравим, мов комета, хвостом.