Читать «Нащадки «Білого Хреста»» онлайн - страница 147

— Клянуться, що не вбивали. Але, звичайно, віри їм мало. Подали на всесоюзний розшук.

— А де син?

— Май терпіння. — Гліб навмисне не поспішав видати мені інформацію про Юрія. — У Баглая ніякої хвороби. Вигадав для поїздок у столицю — там збував коштовності. Тепер про Єву. — Гліб сів до мене на підвіконня. — Ох і шкодує, що не провела бритвою тобі по горлі…

— Справді?! — не повірив я.

— Увімкнути магнітофон? Є запис її допиту.

Я уявив перукарню, м'яке, затишне крісло, звабливий голос Єви і в її випещених руках лискуче лезо бритви… Мене аж зморозило. Таки не видався мені запах бензину: Єва того ж дня заманила Белішвілі у «Волгу».

— Як же вона стала?..

— Слухай. Єва була одружена, розлучилася. Дівоче прізвище її — Палига. — І Махов пильно глянув мені в очі.

— Дочка Баглая?!

— Нерідна, прижита Настею в сорок третьому році з поліцаєм Прищаком. А як стала Єва на шлях злочинів? Батьки, Арсене, вплив батьків: розбестили, втягнули… Ну а Молостова поранив сам Тягун. Заваров убив Личакова і… О, ледве не забув. Послухай свідчення Шалапухи, Він тепер затинатиметься все життя.

Гліб скочив на підлогу й підійшов до тумбочки, вибрав касету, вставив її, увімкнув магнітофон. У кабінеті пролунав голос Махова:

— Хто тебе вдарив, Богдане?

— Рубач м'ясного… павільйону… Борис, — тихо, знеможено відповів Шалапуха.

— Заваров?

— Він.

— За що?

— Я здогадався… обручку підкинув Борис. Він підійшов до мене і… Зубовського, прикурював, теревенив, ляскав нас… по плечах. Потім… я втік із села… відразу подався на базар. Натякнув Борисові про магазин і щоб… вділив од здобичі. Спочатку ніби… не зрозумів, опісля сказав… прийти до кінотеатру. Я прийшов. Він завів мене за ворота… вдарив…

Слідчий вимкнув магнітофон. Так, дорогою ціною заплатив Шалапуха за спробу шантажувати Заварова. Йому пощастило — не наклав життям. Я подивився на Гліба. Він підняв руку.

— Останнє, Арсене, останнє. Син Баглая і Катерини… Невора, Жора, Георгій, тобто Юрій. Невора — теж прізвище дружини.

Признатися я тому не зрадів. Було шкода сина Катерини Андріанівни, бо коли б залишився при матері, мабуть, не став би злочинцем.

— Невже серед цих нащадків «Білого хреста» не знайшлося жодної порядної людини, крім Страпатого? — запитав я з гірким почуттям якоїсь незрозумілої провини.

— Чого ж, є: діти Страпатого, і в сорок сьомому році народився у Баглая і Насті син Андрій. Виріс хлопчина, за висловом батька Данила, виродком: був піонером, вступив до комсомолу, добре вчився. Після сьомого класу поїхав од них, закінчив технікум, і відтоді ніякого спілкування з батьками. Зараз працює гірничим майстром на Донбасі. Напевне, збагнув у дитинстві, що краще самому влаштовувати життя.

Напевне. І я подумав: чи варто сповіщати Катерині Андріанівні, сліпій масажистці, про її сина? Чи варто…

А через півроку затримали Халазія десь аж у Приморському краї.

Примітки

1

Кацо — розмовне звертання, буквально «чоловіче».

2

Сапераві — червоне столове кахетинське вино.

3

Сура — посудина, в яку наливають воду, вино тощо.