Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 78

Вони повільно посувалися степом біля трьох годин. Від розвідників не надходило жодних повідомлень. Томек уже почав хвилюватися, чи, бува, не розминулися вони з ними, коли раптом один із розвідників вигулькнув перед ними із зелених заростей.

— Знайшли кенгуру? — спитав Бентлі, під’їжджаючи до нього.

— Так, знайшли. Вночі вони відійшли від води трохи на північ, — відповів тубілець каліченою англійською мовою. — Вони тепер там!

Місце, де паслись кенгуру, знаходилось біля підніжжя скелястих пагорбів.

— Погано, — зауважив Бентлі. — Боюся, що загін, який повинен був оточити їх із півночі, перебуває зараз надто далеко від нас.

— Ви лише не допустіть до того, щоб кенгуру вислизнули від нас! — вигукнув Томек.

— Постараємося, але передусім треба зберігати спокій, — рішуче відповів Бентлі. Хвилину подумавши, він додав: — У нас надто мало людей, щоб розділитися на дві групи, але якщо ми негайно не почнемо облави, то кенгуру можуть віддалитися ще більше на північ. Тому троє з нас повинні негайно вирушити на південь, щоб завернути стадо, якщо кенгуру спробують прорватися між нами та загоном, який іде зі сходу.

На хвилину Бентлі задумався, кому доручити зайняти позицію на півдні. Йому нелегко було це вирішити. Нарешті він спрямував свій допитливий погляд на хлопця.

— Томеку, візьми зі собою двох тубільців і повільно рухайтесь у південному напрямку, — сказав він. — Як тільки побачиш димову ракету, скачи вперед так, немовби за тобою гналося сто бенгальських тигрів. Дотримуйся напрямку паралельно до пагорбів, доки не зустрінеш східний загін. Тоді з’єднайся з ним і разом замкніть кільце облави.

— Ой, чи не можна послати когось іншого замість мене? — жалісно попрохав Томек.

— Ти що, боїшся, що тобі не вдасться взяти участь у полюванні? — здивувався Бентлі. — Не турбуйся, друже, адже саме ти триматимеш у своїх руках головну нитку полювання. Чи знаєш, чому я вибрав саме тебе?

— Не знаю, але думаю…

— Я вже з виразу твого обличчя бачу, що не знаєш. Зараз поясню. Так ось, якби кенгуру намагались прослизнути між нами й східним загоном, ти повинен за всяку ціну їх повернути. Якщо їм удасться хоча б раз перервати ланцюг облави, вони порозбігаються по степу, як розвіяні вітром. А ти знаєш, що може змусити кенгуру змінити напрямок утечі?

— Не знаю!

— У разі необхідності треба вбити ватажка стада. Ось чому я вибрав саме тебе. З того, що мені про тебе розповідали, я виснував, що ти найкращий стрілець у нашій групі. Якби з нами тут був пан Смуга чи боцман Новицький, я послав би когось із них.

Томек почервонів від радості й гордості. Якусь хвилину він мовчав, щоб опанувати себе. Нарешті озвався, немов удавано байдужим тоном: