Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 38

Побачивши білих мандрівників, які виходили з порту, троє тубільців підбігли до них, тягнучи за собою одномісні візки. Мандрівники посідали в них і поїхали до міста прямими, широкими вулицями.

У порту та й у самому місті панував пожвавлений рух. Серединою вулиць, тупотячи босими ногами, пробігали послужливі кулі, з надзвичайною спритністю маневруючи своїми двокілками серед різнокольорового натовпу перехожих. Томек із захопленням дивився на струнких сингальців, які замість штанів носили короткі суконки, а довге чорне волосся скріплювали на потилиці черепашачими гребінцями. Їхні жовті, зелені й червоні запаски змішувалися з білими й голубими сарі індійців. Час від часу Томек помічав у барвистому натовпі брамінів, одягнених у жовті довгі шати. Жінки — сингалки й тамілки — були щедро прикрашені блискучими сережками та браслетами. Багато перехожих захищало голови від пекучого сонця кольоровими парасольками.

Після короткого, але швидкого бігу рикші, які везли наших мандрівників, зупинилися біля мурованої будівлі. Тут розмістилася транспортна контора. Виявилося, що слона й тигра можна повантажити на корабель будь-коли. Тому необхідні формальності було швидко залагоджено, й наші мандрівники, супроводжувані високим, худим англійцем, службовцем контори, вийшли, щоб отримати тварин. Тварини перебували в заміському маєтку англійського купця. Великий парк маєтку був огороджений низьким муром. Будинок стояв у глибині парку. Кулі, не зменшуючи швидкості, описали півколо й через широкі, оздоблені орнаментом, залізні ворота вбігли в паркову алею. Обабіч алеї височіли стрункі стовбури пальм. Їхнє довге зелене пушисте листя кидало густу, живодайну тінь. За пальмами в глибині парку буйно росла найрізноманітніша тропічна зелень. Серед розкиданих де-не-де хлібних, корицевих, гвоздикових, магнолієвих і чудових ебенових дерев виднілися незліченні кущі й деревця: оливкові, цитринові, помаранчеві, бананові з величезним листям, з-поміж якого звисали грона стиглих плодів.

Рикші зупинилися біля одноповерхового, мурованого білого будинку з глибокою затіненою верандою. Англієць висів перший і запросив мандрівників у дім на короткий відпочинок. Як тільки гості розсілися в глибоких зручних бамбукових кріслах, молодий індієць поставив перед ними величезні таці зі східними солодощами, овочами та холодними, освіжними напоями.