Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 26

Томек глянув у вказаному напрямку й добачив не дуже великий пароплав, якщо порівняти його з іншими океанськими кораблями, що стояли на якорі в порту. Човен швидко наближався до «Алігатора». З його борту на блоках звисали канати, до яких прив’язали їхнього човна. Потім до човна спустили мотузяну драбину.

Заохочений боцманом, Томек першим піднявся на борт хисткою драбиною. Ледве-но торкнувся ногами палуби корабля, як до нього підійшов низький, худий чоловік із люлькою в зубах.

— Якщо не помиляюсь, то маю приємність бачити молодого мисливця на диких звірів. Ми чекаємо на тебе ще від учора, — звернувся він до Томека, виймаючи люльку з рота. — Моє прізвище — Мак-Дугал.

— Добридень, пане капітане! — відповів Томек по-англійському, з задоволенням констатуючи, що недаремно старався, вивчаючи англійську мову. — Я — Томаш Вільмовський.

Капітан торкнувся козирка кашкета двома пальцями і подав Томекові руку:

— Боцман Новицький приготував тобі каюту поряд із моєю, так що ми будемо сусідами. Ти дуже хропеш уві сні?

— Тільки тоді, коли сплю навзнак, пане капітане.

— Не біда. Я хроплю в будь-якому положенні, — відповів з усмішкою капітан, воднораз вітаючись із старшим Вільмовським та Смугою, які один за одним піднялися на палубу.

— Чи все готове до відплиття? — спитав Вільмовський.

— Від самого світанку тримаємо котли під парою, — відповів Мак-Дугал.

— Якщо ви готові, то знімаємося з якоря, — наказав Вільмовський.

Вузенькими залізними сходами вони зійшли на верхню палубу, де матроси закріплювали човен, підійнятий із поверхні моря. Мак-Дугал зайняв своє місце на капітанському містку, звідки негайно почав подавати команди.

Незабаром пролунав гудок. Томекові здавалося, що під його ногами затремтіла палуба. Він почув брязкіт ланцюгів, які підіймали якір. Протяжний бас корабельного гудка пролунав утретє. Пароплав затремтів, немовби раптово ожив, і почав рухатися.

— Ну, Томеку, починаємо нашу першу спільну мандрівку, — констатував Вільмовський.

— Дивись, тату! Здається, ніби берег віддаляється від нас, а не ми від нього, — вигукнув Томек.

Легке тремтіння палуби свідчило про те, що запрацювали машини корабля. «Алігатор» швидко рушив уперед і незабаром вийшов із затоки у відкрите море. Стоячи на палубі поряд із батьком, Томек дивився на берег, що дедалі віддалявся…

— Капітан Мак-Дугал сказав, що моя каюта розташована поряд із його, — озвався Томек, коли будинки на березі перетворилися на вузьку кольорову смужку.

— На пароплаві чимало вільних кают, — пояснив Вільмовський, — тому кожен із нас отримав власний куток. Це дуже добре, адже на «Алігаторі» пробудемо декілька місяців.

— А коли припливемо в Австралію, то також будемо жити на кораблі? — поцікавився Томек.

— «Алігатор» буде основною базою нашої експедиції. У міру потреби пароплав змінюватиме місце стоянки. Це дасть змогу вантажити на нього звірів, пійманих у різний час і в різних місцях. Більшість із них важко переносить перші дні неволі. Багато гине через погане транспортування. На «Алігаторі» ж вони почуватимуть себе непогано.