Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 156

— Даруйте, панове, але на прохання матері я викрав вас. Ви в дворі мого дому. Я поверну вам свободу тільки завтра ввечері. Гадаю, ви не підмовитесь зробити нам цю приємність, — весело заявив Бентлі.

— Це мене вже вдруге викрадають в Австралії! — вигукнув Томек.

Сповнені веселого настрою, всі висіли з карети, а коли зайшли до будинку, то застали в салоні боцмана Новицького, який жваво розмовляв із матір’ю Бентлі.

Виявилося, що гостинний зоолог, відправляючи на корабель клітки з птахами, послав боцманові Новицькому запрошення, наперед запевнивши його, що керівник експедиції не заперечуватиме проти його короткої відсутності на «Алігаторі». Таким чином, усі поляки, учасники експедиції, опинилися в гостях у Бентлі.

Вечір і весь наступний день минули дуже швидко. Виявилося, що пані Бентлі вельми симпатична й гостинна жінка. Вона розпитувала співвітчизників про Варшаву, цікавилася пригодами Томека під час експедиції й навіть наполегливо вмовляла його залишитися в Австралії назавжди. Прощальний обід обернувся на справжній банкет. На обід запросили й Тоні, який дуже полюбив Малу Голову. Під час прощання з милими господарями Бентлі подарував Томекові на згадку справжній бумеранг, спис і щит.

— Бумеранг в Австралії дарують із певним значенням, — сказав Бентлі, вручаючи подарунок Томекові. — Це означає: «Повертайся до нас, як повертається бумеранг. Ти завжди будеш у нас бажаним гостем».

Зворушений Томек обійняв Бентлі та його матір, обіцяючи написати їм після прибуття до Європи. Сердечно попрощавшись, звіролови сіли в Мельбурні на потяг, який довіз їх до Порт-Філліпа.

Повернення на корабель так утішило Томека, що батько ледве вмовив його лягти спати. Звичайно, Динго поселився з ним у одній каюті, тому що Томек нізащо не хотів розлучатися зі своїм улюбленцем.

На світанку Томек зіскочив з ліжка. Разом із Динго вони обійшли всі закамарки на кораблі, не обминаючи, звичайно, приміщень із тваринами, де провели башто часу. Усі тварини почували себе непогано, за винятком качконосів, які попри старання команди, не доїхали живими до Європи.

Маленьке кенгурятко цілком освоїлося з присутністю людей. Його навіть випускали з клітки, де воно сиділо разом зі своєю матір’ю й радо брало їжу з рук обслуги. Томек старанно допомагав годувати тварин, і лише протяжний звук корабельного гудка примусив його вийти на палубу. Настала хвилина відчалювання. «Алігатор», піднявши якір, повільно відходив від береш. Запрацювали машини. Незабаром корабель вийшов із затоки у відкрите море. Береги Австралії розтанули вдалечині…

Томек пішов до каюти, тому що досі не встиг розпакувати свої речі. Передусім він повісив над ліжком поруч зі штуцером подарунки Бентлі: спис, бумеранг і щит. Потім розклав на підлозі шкуру вбитого тигра і задоволено роззирнувся по каюті. Йому навіть здалося, що якби Ірка випадково опинилася тут, то могла б із повним правом сказати, що в каюті «пахне» справжніми джунглями. Тепер можна було відімкнути валізку й розвісите в шафі одяг. На самому дні валізки Томек побачив забутий уже дивний дарунок старого О’Донелла. Важкий шматок глини був загорнений у картату, не зовсім чисту хустину. Взявши до рук дарунок, Томек мимоволі посміхнувся. Тепер уже можна було переконатися, які таємничі властивості має ця важка глина.