Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 143

— Тато не буде хвилюватися через вашу тривалу відсутність? — стурбовано спитав Томек.

— Я його попередив, що ми можемо заночувати в таборі, аби оберегти вас від небезпеки.

— О, як дооре, що ви прибули вчасно! Я дуже боявся й… навіть зараз іще чогось потерпаю…

— Оце найкращий доказ того, що австралійські пущі не зовсім безпечні для молодих людей. Через те раджу тобі не влаштовувати більше самостійних прогулянок без попереднього дозволу батька. Ти уявляєш собі, скільки горя зазнав би він, якби з тобою щось сталося? Ти повинен бути слухняним сином, дисциплінованим учасником нашої експедиції, адже батько так тобі довіряє.

— Слово честі, я нічого поганого не хотів зробити. Це сталося якось само собою, — виправдовувався Томек.

— У тому, що ти не хотів нічого поганого, я цілком переконаний. Але ти повинен зрозуміти, що слухняність аж ніяк не означає обмеження самостійності. Твій батько — керівник експедиції, й усі її учасники зобов’язані підкорятися йому. Хіба зможемо ми взяти тебе в африканську експедицію, якщо не будемо впевнені у зваженості твоєї поведінки?

Томек насупив брови, розмірковуючи над словами Смуги. Досі він не задумувався над тим, що своєю поведінкою зловживає довір’ям, яке йому виявили. Адже Смуга напевно бажає йому тільки добра. Ні, він не сміє допустити до того, щоб батько й такі друзі, як Смуга та боцман Новицький, перестали йому вірити. Глянувши Смузі просто в очі, Томек сказав:

— Даю слово, що від сьогодні повідомлятиму батька про всі мої плани.

— Звичайно, перед тим, як приступити до їх здійснення, — додав Смуга.

— Так, я вирішив це безповоротно. Ви мені вірите?

— Вірю, Томеку. І на доказ цього поновлюю своє запрошення взяти участь в експедиції до Африки.

— Коли ми туди поїдемо?

— Мабуть, наступного року. Сподіваюся, ти будеш старанно вчитися, щоб заслужити згоду батька.

Від думки про школу Томек важко зітхнув, але відразу ж повеселів, згадавши запрошення до Африки.

— Що ж, нічого не вдієш! Я готовий обернутися навіть на книжкового черв’яка, — сказав Томек. — А на яких тварин ми полюватимемо?

— О, це буде полювання на великого звіра. Кенгуру й навіть дикі собаки динго дуже лагідні тварини в порівнянні з тими, які живуть в африканській саванні й джунглях. Ми там зустрінемо слонів, левів, буйволів, гіпопотамів, носорогів, жираф, антилоп, горил і багатьох інших тварин, про яких мріє кожен справжній мисливець. Для нас Африка — це справжня копальня золота.

— Скажіть, чи африканські негри такі ж добродушні, як і корінні мешканці Австралії? — запитав Томек, недовірливо поглядаючи на зв’язаних бушрейнджерів.

— Африканських тубільців не можна порівнювати з австралійцями. Досить згадати хоча б про войовничих велетнів-масаїв або про карликів-пігмеїв, які використовують у війні отруйні стріли, щоб переконатися в істотній різниці.