Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 114

— Томеку, краще запишися в таборі, — звернувся до сина Вільмовський, бачачи його хвилювання.

— Я гадаю, батько має слушність, — підтримав його Бентлі. — Ти не знаєш місцевості, легко можеш утратити орієнтацію у великому скребі.

Не виспавшись уночі, Томек не дуже прагнув брати участь у розшуках, під час яких треба було блукати колючим скребом, але зауваження дорослих зачепили його самолюбство, і він негайно відповів:

— Зрештою, я можу з вами не входити до скребу, але якщо дорослі вийдуть на розшуки, то я, мабуть, пригоджуся на фермі.

— Можливо, твоя правда, — визнав Вільмовський. — Але пообіцяй мені, що не зробиш жодної дурниці. У нас і так вистачатиме клопотів із пошуками маленької Саллі.

— О, я, звичайно, не зроблю жодної дурниці, — неохоче пробурмотів Томек, бо не любив, коли від нього вимагали подібних обіцянок.

Вільмовський залишив двох матросів для охорони табору, а решта членів експедиції посідали на коней і поїхали на ферму Алланів. Вони вже застали там Смугу, Тоні й близько двадцяти чоловік, сусідів Алланів. Обговоривши план спільних розшуків, вони на світанку вишикувалися в довгий ланцюг і стали прочісувати хащі скребу.

XVII

ТІ, ЩО ЗАБЛУДИЛИСЯ В СКРЕБІ

Томек залишився на фермі з матір’ю нещасної дівчинки. Місіс Аллан готувала на кухні обід для співчутливих сусідів. Господиня була змучена, схвильована й сповнена відчаю від зникнення дочки. Томек сидів мовчки; потім вийшов надвір і сів на лавку, що стояла під розлогим деревом. Голоси чоловіків, які брали участь у пошуках, уже давно затихли в хащах скребу.

Час минав повільно. Томек думав про заблукалу Саллі.

Незабаром його увагу привернули папуги, галас яких долинав із найближчих хащів. Вони вільно перелітали з гілки на гілку, виблискуючи різнобарвним пір’ячком. Томек із цікавістю спостерігав за барвистими птахами, що літали серед кущів. Із прикрістю згадав про обіцянку, яку дав батькові. Великі та малі папуги були такі веселі, такі гарні, що йому захотілося побачити їх зблизька, не порушуючи, звичайно, даного слова. Озираючись навколо, він несподівано побачив під стіною однієї з будівель ферми собачу буду й молодого собаку, який лежав перед нею та вперто дивився на нього.

«Він дуже подібний до динго, якого ми спіймали», — подумав Томек.

Хлопець і собака деякий час спостерігали один за одним. Раптом собака звівся на всі чотири лапи й дружньо помахав хвостом. Це підказало Томекові цікаву ідею: разом із собакою він міг би погуляти біля хащів. Тоді як слід розгледів би смішних папужок і не заблукав би, адже собака легко знайде дорогу назад. Він побіг у будинок, щоб попросити на це дозволу пані Аллан. Зупинився в нерішучості на порозі, побачивши, що стурбована й змучена після безсонної ночі жінка заснула в кріслі.