Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 11

Двері класу відчинилися, увійшли вчитель історії та інспектор. Як тільки діти привітали бундючного росіянина й посідали, Томек вийняв з ранця картонну коробочку. Обережно трохи підійняв накривку з отворами, зробленими шпилькою. На обличчі його з’явилась хитра усмішка. Величезний жук-олень, якого Томек зловив три дні тому під час заміської екскурсії, анітрохи не втратив своєї жвавості, незважаючи на перебування в неволі.

Ледве Томек підняв накривку коробки, як комаха висунула свої величезні клешні, прагнучи виповзти на волю. Томек запхнув жука назад у коробку та сховав її до кишені.

Урок зовні проходив так само, як і в звичайний шкільний день. Спочатку вчитель докладно виклав, не заглядаючи навіть до книжки, останній у цьому році фрагмент з історії Росії. Потім, чого він звичайно не робив, нагадав дітям про пройдені вже періоди й закінчив лише тоді, коли інспектор, глянувши на годинник, заявив, що хотів би послухати відповіді котрогось з учнів.

Для Томека настав час діяти. Тільки-но вчитель нахилився над журналом, немовби задумуючись, кого викликати, як Томек швидко дістав із кишені коробочку й, піднявши трохи накривку, притулив її до спини Павлюка. Величезний жук негайно скористався нагодою й виповз із коробочки. Він опинився на комірі Павлюкового піджака саме в ту мить, коли вчитель викликав його відповідати.

Павлюк зупинився біля кафедри. Низько вклонився інспекторові та вчителеві. На всі запитання відповідав без запинки, немовби читав із книжки. Стоячи струнко, безпомилково повторював новий урок. Учитель із переможною усмішкою поглядав на явно задоволеного інспектора.

Спостерігаючи за успіхом свого супротивника, Томек переживав справжню бурю хвилювання.

«Що трапилося з жуком? — думав він. — Підлиза боїться комах. Яка це була б чудова помста, якби він злякався жука саме зараз, під час показового уроку!»

Жук, однак, глухий до прохань і заклинань Томека, усе ще не подавав ознак життя. І коли Томек почав уже шкодувати, що всі його зусилля пішли нанівець, Павлюк раптом ворухнув головою.

У серці Томека з’явилась надія. Павлюк удруге шарпнув, головою, після чого провів долонею по шиї. Тепер події, про які Томек тільки мріяв, почали наростати зі швидкістю снігової лавини. Павлюк нервовим рухом підніс долоню до очей і, як тільки побачив у ній величезного жука, пронизливо закричав і мимовільно струснув рукою. Жук влучив в обличчя інспектора, той підскочив, немов на нього хлюпнули окропом.

Вибухнув страшенний скандал. Учитель, переляканий не менше, ніж інспектор, суворо вичитав Павлюкові й оголосив догану. При цьому він весь час уклонявся, перепрошуючи роздратованого начальника. Урок, звичайно, було зірвано, бо розгніваний інспектор відразу вийшов із класу, а за ним поспішив схвильований учитель.