Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 106

У цей час під’їхала решта товаришів Смуги. Це були матроси з «Алігатора». Вони радо привітали Томека й боцмана. Коли вони спішилися, Смуга запитав хлопця:

— Що ж було далі?

— Ми йшли степом дуже голодні та втомлені. Дорогою набрели на селище тубільців, які дали нам попоїсти, але не дозволили відпочити в себе. Потім вони стежили за нами. Ми боялися їх і стали стріляти для перестраху. Тоді почули ваші постріли.

— Відзначились ви чудово, нічого не скажеш, — дорікнув їм Смуга. — Подивіться на себе в дзеркало! Ваш вигляд, напевно, здивував тубільців, тому вони йшли за вами, мабуть, із цікавості.

Невдахи-мисливці поглянули на себе в дзеркало, яке їм подав Смуга, і вибухнули сміхом. Вони були вимащені грязюкою, а обличчя боцмана, крім того, вкрив триденний заріст.

— А де Вільмовський? — невпевнено запитав боцман.

— Вільмовський і Бентлі шукають вас на сході, — заспокоїв його Смуга й зараз наказав одному з матросів вистрілити декілька димових ракет. Незабаром удалині вони побачили смужку диму у відповідь.

— Вони помітили наш сигнал! — вигукнув Смуга. — Можемо повернутися додому. Наші товариші приїдуть туди слідом за нами.

Боцман і Томек посідали на запасних коней, і всі негайно рушили в дорогу.

— Звідки ви знали, що ми втратили коней? — запитав Томек, під’їжджаючи до Смуги.

— Сьогодні вночі ваші коні повернулися до табору дуже втомлені. Ми відразу впізнали твого поні. Ми послали гінця до Ват Сунга, аби той пояснив, чому поні блукає степом. Лиш після цього ми дізналися, що чотири дні тому ви виїхали на полювання. Ват Сунг не хвилювався за вас: він був упевнений, що ви приєднались до нас. Ми потерпали, чи не трапилась із вами біда під час піщаної бурі, яка змусила нас припинити полювання. Ми розділилися на дві групи й почали пошуки.

— Батько дуже сердиться на мене? — з тривогою запитав Томек.

— Ні, адже ми знали, що ти з боцманом Новицьким. Ми тільки боялися, чи не трапилася з вами яка біда. Піщані бурі в Австралії завдають багато лиха й часто спричинюють нещасні випадки. Гарячий вітер, що ніс із глибини континенту хмари піску, на щастя, зіткнувся з повітряною течією, яка пливла з півдня. Це спричинило бурю й сильну зливу.

— Завдяки цьому ми прополоскали горлянки, в яких було сухо, немов у печі, — озвався боцман. — Так, так, ніхто не переконає мене в тому, що в Австралії немає розваг і різних несподіванок.

— Щастя сприяло вам, — додав Смуга. — Піщані бурі часто тривають декілька днів і досить рідко закінчуються так щасливо, як ця остання.

XVI

ПОЛЮВАННЯ В ОКОЛИЦЯХ ФЕРМИ АЛЛАНА

Коні жваво бігли степом. Мисливці-невдахи на ему, сидячи в сідлах, з апетитом споживали харчі, прихоплені їхніми товаришами з табору. Вгамувавши перший голод, відчули себе краще. Зі слів Смуги вони зробили висновок, що Вільмовський не гнівається на них за самовільне відлучення. Весело жартували, згадуючи тривогу, яка огорнула їх, коли помітили тубільців, що стежили за ними.

— Ви, боцмане, вже ледве ноги волочили, але, побачивши тубільців, які стежили за нами, почали марширувати з такою швидкістю, що я не міг вас наздогнати, — підсміювався Томек над моряком.