Читать «Худий» онлайн - страница 91

— Це приніс посильний сьогодні вдень.

Гілд дуже уважно прочитав записку і звернувся до Мімі:

— Тепер ваша черга, місіс Йоргенсен.

Вона переповіла про прихід Уайнента те саме, що казала й нам, додавши кілька подробиць після спокійних запитань Гілда і причепивши разом з тим до оповіді, мовляв, Уайнент відмовився говорити про Джулію Вулф та її вбивство і що, передаючи акції й чек, просто висловив бажання забезпечити Мімі та дітей і, хоч повідомив, що від'їздить, не сказав ні куди, ні коли. Складалося враження, що Мімі була байдужа загальна невіра її словам. Посміхаючись, вона скінчила:

— Загалом він дуже милий, але геть божевільний.

— Тобто ви хочете сказати, що він справді хворий? — спитав Гілд. — Не просто нестриманий?

— Так.

— Чому ви так вважаєте?

— О, досить трохи пожити з ним, щоб відразу збагнути — він несповна розуму, — безтурботно відказала вона.

Гілда, схоже, не задовольнила така відповідь.

— Як він був одягнений?

— Коричневий костюм, коричневі пальто і капелюх та, якщо не помиляюсь, коричневі черевики, біла сорочка, сіра краватка з червоними чи рудувато-коричневими візерунками.

Гілд кивнув головою до Енді.

— Піди розпитай.

Енді вийшов.

Замислено насупившись, Гілд поскріб підборіддя. Всі мовчки за ним стежили. Зрештою він подивився на Мімі та Маколея, зовсім не помічаючи мене, й запитав:

— Чи не знайомі вам ініціали Д. У. К.?

Маколей повільно похитав головою.

— Ні, — сказала Мімі. — А що?

Гілд тепер покосився в мій бік.

— Ну?

— Ні, не знайомі.

— А що? — перепитала Мімі.

— Спробуйте пригадати, — наполягав Гілд. — Власник цих ініціалів мусив мати справи з Уайиентом.

— Як давно? — поцікавився Маколей.

— Важко сказати напевно. Кілька місяців, а може, й кілька років тому. Великий, довготелесий, опасистий і скоріше за все кульгавий чоловік.

Маколей знову похитав головою.

— Не пригадую такого.

— Я також, — підхопила Мімі, — одначе згораю від цікавості. Поясніть, у чому справа.

— Звісно, поясню. — Гілд витяг з кишені жилетки сигару, розглянув і сховав назад. — Такого вигляду небіжчика поховано під підлогою лабораторії Уайнента.

— А-а, — озвався я.

Мімі затулила рота рукою, очі її оскляніли й округлилися.

— Ви певні? — похмуро спитав Маколей.

Гілд зітхнув.

— Як відомо, абсолютної істини не існує, — втомлено відказав він.

Маколей спалахнув і дурнувато вишкірився.

— Безглузде запитання. Як вам вдалося розшукати його… цей труп?

— Гм, містер Чарлз постійно натякав, що необхідно ретельніше оглянути лабораторію. Знаючи, що містер Чарлз із тих, хто знає більше, ніж розповідає, я послав зранку туди кількох агентів зробити обшук. Раніше ми вже робили це там, одначе нічого не виявили. Цього разу я наказав підлеглим оглянути кожну порошинку, підстьобнутий словами містера Чарлза. І він таки мав рацію. — Гілд холодно подивився на мене. — Крок за кроком вони обстежували приміщення, аж поки помітили, що цементна підлога в одному з кутків виглядає поновленою, зламали її й знайшли рештки містера Д. У. К. Що ви на це скажете?