Читать «Худий» онлайн - страница 10

Я похитав головою.

— Невже ти не допоможеш мені, Ніку? Ми ж були друзями. — Її великі блакитні очі дивилися ніжно і благально.

Дороті з підозрою стежила за нами з-за столу.

— Боже мій, Мімі, — відказав я, — та в Нью-Йорку тисяча детективів. Найми будь-кого. А Я цим уже не займаюся.

— Знаю, але… А що, Доррі вчора була дуже п'яна?

— Може, я сам був під чаркою, — мені вона видалась нормальною.

— Ти не вважаєш, що вона стала гарнесенькою лялечкою?

— Я завжди був такої думки.

Вона замислилась на хвилю, а тоді попередила:

— Вона ще зовсім дитина, Ніку.

— Ти про що?

Мімі вишкірилась.

— То ти йдеш одягатися, Доррі?

Дороті похмуро повторила, що не розуміє, чому це мусить гайнувати цілий день у тітки Аліси.

— Місіс Чарлз така люб'язна, — обернувся Йоргенсен до дружини, — що пропонує нам замість…

— Так, — підхопила Нора. — Чому б вам не залишитись? У нас збереться невелике товариство. Не обіцяю, що буде щось незвичайне, але… — Вона махнула рукою зі склянкою.

— Я б з радістю, — відповіла Мімі, — та боюся, що Аліса…

— А ти вибачся перед нею по телефону, — запропонував Йоргенсен.

— Давай я подзвоню, — озвалася Дороті.

Мімі кивнула.

— Будь з нею лагідна.

Дороті рушила до спальні. Всі якось відразу повеселішали. Нора перехопила мій погляд і радісно підморгнула, я моргнув їй у відповідь тим охочіше, що помітив, як Мімі стежить за мною.

— Ти б ліпше послав нас під три чорти, правда? — спитала Мімі.

— Звісна річ.

— В кожному жарті… Ти ж бо був палким поклонником бідної Джулії.

— «Бідна Джулія» — в твоїх устах це звучить глумливо. Вона справді мені подобалась.

Мімі знову схопила мене за руку.

— Вона зруйнувала наше з Клайдом життя. Природно, що я її ненавиділа… тоді… Але це було давно. Коли я пішла до неї в п'ятницю, то не відчувала вже люті. Особливо, коли побачила її мертвою. Така молода. Просто жах! Байдуже, як я до неї ставилась раніше, тепер тільки можу жаліти. Саме це я і мала на увазі, сказавши «бідна Джулія».

— Мені невідомо, що у тебе насправді на думці, — зауважив я. — Що у кожного з вас на думці.

— У кожного з нас? — перепитала вона. — Хіба Доррі була…

Дороті вийшла зі спальні.

— Я з нею домовилась, — повідомила вона, цмокнула матір у губи й сіла поруч.

Мімі витягла пудреницю й, зазирнувши в дзеркальце, чи не розмазалася помада, спитала:

— Вона не образилась?

— Ні, я її умовила. Що треба зробити для того, щоб випити?

— Треба підійти до столика в комірчині, на якому стоять пляшки, — пояснив я, — цеберко з льодом, і налити.

— Ти надто багато п'єш, — зауважила Мімі.

— Менше за Ніка. — Дороті рушила до комірчини.

— Ох, ці дітоньки! — похитала головою Мімі. — Виходить, ти був у захопленні від Джулії Вулф?

— Вам теж налити, Ніку? — голосно спитала Дороті.

— Будь ласка! — відгукнувся я, а тоді повернувся до Мімі:— Вона мені подобалась.

— Ну ти й слизький! — пробурмотіла вона. — Невже вона тобі подобалася, скажімо, більше за мене?

— Ти про ті кілька згаяних нами вечорів?

Мімі щиро розреготалась.

— Іншої відповіді я й не чекала. — Вона обернулася до Дороті, яка несла склянки. — Треба буде купити тобі такий блакитнуватий халатик, люба. Він дуже тобі пасує.