Читать «Метелик» онлайн - страница 148

— Сержанте Лопес, я хочу поговорити з вами.

— Чого тобі?

— Я хочу, щоб ви дістали мені за дві тисячі песо надійний коловорот і шість свердел. Двоє завтовшки з півтора сантиметра, двоє — з сантиметр і двоє — сантиметрів два.

— Я не маю за що їх купити.

— Ось вам п’ятсот песо.

— Ти одержиш усе це завтра о першій годині, коли мінятимуться вартові. Приготуй дві тисячі песо.

У вівторок сержант кладе коловорот і свердла в порожній ящик для сміття на подвір’ї в той самий ящик, який випорожняють під час зміни вартових. Здоровань колумбієць Пабло забирає все це й ховає.

А в Летвер, двадцять шостого жовтня, я марно чекаю Жозефа — його все нема й нема. Мене викликають аж наприкінці дня. То від Жозефа — прийшов якийсь старезний, весь у зморшках, француз.

— У цій хлібині все, що ти просив.

— Ось вам дві тисячі за таксі. За кожен день по п'ятсот песо.

— Водій — дуже хоробрий старий перуанець. Тож тобі нема чого хвилюватися. Бувай.

— Бувайте.

Щоб хлібина не викликала підозри, вони поклали у велику паперову сумку сигарети, сірники, копчені сосиски, ковбасу, пачку масла й невелику плашку Олії. Коли вартовий біля вхідних дверей починає нишпорити в тій сумці, я даю йому пачку сигарет, сірники й дві сосиски.

— Дай шматок хліба, — каже він.

Тільки цього й не вистачало!

— Ні, хліб купи собі сам. Ось тобі п’ять песо. Цього хліба для нас шістьох буде замало.

Ох, як мені пощастило обвести його круг пальця! Як я здогадався запропонувати йому сосиски! Мій візок швидко котиться геть від цього дебелого поліцейського.

— Завтра влаштуємо фейерверк! Усе потрібне вже є. Пабло, просвердлиш дірки під самим виступом сторожової вежі. «Фараон» не побачить тебе згори.

— Але почує…

— Все передбачено. О десятій ранку на цьому боці подвір’я затінок. Треба зробити так, щоб хтось із бляхарів за кілька метрів від нас заходився крити мур бляхою. А ще краще, коли бляхарів буде двоє. Знайди їх.

Пабло знаходить.

— Двоє моїх друзів безперестану гатитимуть по блясі. Вартовий не почує свердла. Однак ти на своєму візку повинен триматися трохи віддалік від сторожової вежі й сперечатися з французами. Це відверне від мене увагу вартового на іншому розі муру.

За годину отвір у мурі готовий. За стукотом молотків по блясі, а також завдяки мастилу, що змащує свердло, вартовий нічого не почув. В отвір завглибшки двадцять сантиметрів закладено динаміт, прикріпляємо детонатор і замащуємо отвір глиною. Потім відходимо від муру. Вартовий разом зі сторожовою будкою впаде на землю, а я верхи на Пабло виберусь у дірку й дістануся до таксі. Решта наших діятимуть на власний розсуд. Клузйо з Матюретом, якщо вони вискочать у дірку навіть після нас, добіжать до таксі, звісно, раніше за мене.