Читать «Метелик» онлайн - страница 132
Анрі Шарр'єр
Наступного дня о дев’ятій ранку мене кличуть до кабінету коменданта на побачення з якимось паном. Коли я входжу, охоронець залишається за дверима, і я опиняюсь перед чоловіком у світло-сірому костюмі й при сірій краватці: йому вже під шістдесят. На столі лежить сірий фетровий капелюх, схожий на ковбойський. З краватки, наче з футлярчика, виглядає сріблясто-голуба перлина. Цьому сухорлявому чоловікові вишуканості не бракує.
— Добрий день, пане, — вітається він.
— Ви говорите по-французькому?
— Так, пане, я за походженням ліванець. Я дізнався, що ви маєте золоті стопесові монети. Вони мене зацікавили. Хочете, я заплачу вам по п’ятсот песо за кожну?
— Ні, по шістсот п’ятдесят.
— Пане, ви погано поінформовані. Одна така монета коштує щонайбільше п’ятсот п’ятдесят песо.
— Гаразд, оскільки ви забираєте всі монети, я вам продам їх по шістсот песо.
— Ні, по п’ятсот п’ятдесят.
Зрештою ми сходимося на п’ятсот вісімдесят песо. Угоду укладено.
— Que ha dicho Usted?
— Угоду укладено, коменданте. Ми домовилися про ціну: п’ятсот вісімдесят песо за монету. Він купить їх у мене пополудні.
Покупець виходить. Комендант підводиться й каже:
— Дуже добре. То скільки дістанеться мені?
— По двісті п’ятдесят песо з кожної монети. Бачите, я даю вам у два з половиною рази більше, ніж ви хотіли. А хотіли ви по сто песо.
Комендант усміхається й питає:
— А яка друга справа?
— Хай спершу прийде консул і забере гроші. Коли він піде, я скажу вам про другу справу.
— Невже таки буде ще одна справа?
— Даю слово честі.
— Гаразд, хай так.
О другій годині приходять консул і покупець. Ліванець платить мені двадцять тисяч вісімсот вісімдесят песо. Дванадцять тисяч шістсот песо я передаю консулові, а вісім тисяч двісті вісімдесят — комендантові. Потім пишу розписку комендантові про те, що він повернув мені тридцять шість золотих стопесових монет. Ми з комендантом залишаємося самі. Я розповідаю йому про свою пригоду з ігуменею.
— Скільки там перлин?
— П’ятсот-шістсот.
— Ну й злодюга та ігуменя! Вона мала б сама принести їх тобі сюди, або з кимось прислати, або здати їх у поліцію. Я її викрию!
— Ні, ти провідаєш її і передаси їй листа від мене, якого я напишу по-французькому. А перше ніж сказати про лист, попросиш, щоб вона покликала ірландку.