Читать «Мертва голова» онлайн - страница 44

Атака була відбита. Армія журналістів ганебно ретирувалась.

Настільки ж сумною була доля і поліцейської атаки. Всі полісмени падали в саду від реготу. Старий працівник поліції, що очолював загін, підняв білий прапор — хусточку. На його подив, екрани погасли й репродуктори замовкли. Настало щось подібне до перемир’я. Начальник попрямував до будинку. Двері перед ним відчинились. Повернувся він хвилин через десять, збентежений, замислений, з загадковою усмішкою на обличчі. Кишені його френча дуже відстовбурчувались. Він віддав своїй розбитій армії наказ про відступ. Того ж дня він доповів начальству і повідомив про це журналістам, що містер Сміх непереможний. Єдино можлива війна з ним — повітряна. Але не кидати ж з аероплана стокілограмові бомби в центрі міста.

… Місто схвильоване. А винуватець всього переполоху спокійно сидів у глибокому шкіряному кріслі, курив сигару, згадуючи пройдений шлях, і підбивав підсумки.

Сполдінг, нарешті, багатий. У нього прекрасний готель у місті й вілла в горах. Яхта, аероплан, автомобілі… Чого ще не вистачає йому? Дружини! йому потрібна незвичайна дружина. От якби місіс Файт! Красуня двадцяти чотирьох років, вдова. Власниця мільйонів, фабрик і заводів. Найбагатша наречена в світі. Так пишуть газети. Чому б не завоювати сміхом її серце і її мільйони? Це, звичайно, може бути кваліфіковано як примус, навіть насильство, розбій, вимагательство. Та хіба не все одно?

І Сполдінг почав розробляти свій новий план. Справитися з Бекфордом було легше: Сполдінг добре знав Бекфорда. Про місіс Файт він знав тільки з газет. Доводилося збирати додаткові відомості через приватних агентів. Файт була крупною ставкою, і треба було зробити все, щоб не програти цієї ставки.

Через кілька днів усе було готове. Сполдінгу пощастило проникнути в палац Файт. Вдалося обеззброїти, приборкати і особисту охорону: лакеїв, камеристок, розшукати в нескінченній анфіладі кімнат місіс Файт.

Коли Сполдінг увійшов, Файт курила єгипетську сигару, вставлену в золотий мундштук з сапфіровим наконечником. На ній було газове скляне плаття, рожеві туфлі з мавпячої шкіри з брильянтовими пряжками.

— Чи згодні ви, місіс Файт, вийти за мене заміж? — спитав Сполдінг, наділивши цю пропозицію легким дотепом.

Файт дзвінко розсміялась, але тут же швидко відповіла:

— Перестаньте смішити мене, Сполдінг! Ви хочете, щоб я вийшла за вас заміж? Так у чому ж справа? Яка жінка відмовиться стати дружиною Короля сміху? Я згодна. І я не звикла відкладати свої рішення.

Сполдінг був так приголомшений цією швидкою згодою, що забув про свою «атаку сміхом». Він стояв нерухомо з напіввідкритим ротом і, мабуть, вперше був смішним, не бажаючи нього. Енергійна жінка швидко взяла ініціативу в свої руки. Вона подзвонила. На дзвінок увійшла сива бабуся, схожа на придворну статс-даму.