Читать «Таємниця Золотого Будди» онлайн - страница 64
Йозеф Несвадба
Учитель присів у саду під яблунькою. Її віття теж обгоріло, полум'я пожежі дістало аж сюди. Якимсь дивом зберігся лише бджолиний вулик. Красл механічно закурив, хоч і не був заядлим курцем. Вулик нагонив на нього страх, хоча вночі бджоли сплять. Доктор X. в Празі не дуже гарну назву вибрав для своїх товариств «Вулики». Це слово мимоволі викликає в уяві рій комах. А робітники це ж люди. Цікаво, що спільного було у Павлати з доктором X., цим справжнім патріотом? Вулики? Раптом в голові у нього блискавкою майнула думка. Красл підскочив, наче за ним гонився бджолиний рій. Він згадав, що коли минулого разу обходив весь сад, шукаючи Павлатову схованку, вулик він не оглянув. Злякався тієї спізнілої бджоли. Пожежники, видно, сьогодні теж не мали бажання скуштувати їхній жал. ВУЛИК! Що коли він переховує Павлатову таємницю? За молодих років Красл знався трохи на бджолах. Через вічко всередину не дістанешся, це він знав. А на стільниках зараз вночі буде повно бджіл. Лишається одне: зісподу інколи буває невеличка схованка, поличка для воску або для виховання нових маток. Щоб заглянути туди, треба підняти трохи весь вулик і відкрити денце. Вчитель боязко обмацував поличку голою рукою. Відчув під рукою щось шкіряне. Від несподіванки трохи не впустив на землю весь вулик. Це була книга у шкіряній оправі. Солідна книга, аркуші з пергаменту. Він обережно поставив вулик на своє місце. Притис книгу обома руками до грудей і щодуху, наче наввипередки з кимось, побіг до лісу. Лише хвилин за п'ятнадцять, коли абсолютно переконався, що ніхто його не переслідує, зупинився. Місяць на хвилину видрався з-за хмар. Красл, згоряючи від цікавості, відкрив книгу: Der goldene Buddha. Verlag Hungerdt, Leipzig, — прочитав він слова, написані готичним шрифтом між китайськими малюнками.
Вчитель почав гортати сторінки. Сторінка третя. Він прочитав:
Місяць знов зайшов за хмару, не видно було жодної літери. Вчитель був трохи Збентежений. Яким чином книга східних афоризмів могла набути такої ваги, щоб через неї ллялася кров? Помалу він рушив до готелю. Час повертатись до Праги. Чемодани йому склали ще вчора. Коли був уже на краю села, знов з'явився місяць. Він знову відкрив книгу. Лише тепер помітив, що текст видрукувано великими літерами, з чималими інтервалами і лише з одного боку листа, другу сторінку, очевидно, залишено для нотаток. Нотатки також були тут. Нотатки, писані твердою чоловічою рукою, і схожі скоріше на бухгалтерські відомості. Бухгалтерія і Золотий Будда!
