Читать «Таємниця Золотого Будди» онлайн - страница 61

Після цієї довгої промови, виголошеної від порога, де, як майбутній господар, він стояв, широко розставивши ноги, барон дістав з нагрудної кишені угоду про купівлю, закреслив стару ціну і написав нову, потім знов умочив перо, що лежало на столі, і подав його Альбіні…

Учитель був збентежений. «Бач, як прибіг, незважаючи на те, що в гостях у нього таке велике товариство. Усіх залишив заради цієї крамнички? І він ще хоче доводити, що нічого не загубив? Чому ж тоді такий поспіх?»

— Пане вчителю? — запитала Альбінка в розпачі.

— Ти любиш цього бунтаря. Тому швидше вирішуй. Тут ти з ним не можеш залишатись, це ж ти знаєш! — замість Красла відповів Риссіг.

— Але так мало… — наважилась Альбіна, яка все-таки була дочкою крамаря.

— Тепер твоя хата також коштує мало, — мовив Риссіг. — Якщо ти вирішила на користь Голана замість виховання в ліцеї, для чого ж я робитиму тобі подарунки.

Красл не відповідав. Від хвилювання він кусав собі губи. Не знав, що порадити. Буквально не знав.

Альбіна ще раз умочила перо, сіла до столу і обережно почала вимальовувати буквочку по буквочці, засмучена і зосереджена.

Ще й чорнило не висохло, як Риссіг буквально вирвав документ у неї з рук.

— За півгодини прийдуть мої люди. Цей будиночок буде зруйновано, — сказав він спокійно. Вчитель відчував щось недобре.

— Так діла не буде, — вийшов з крамнички Ярек Голан, руки в кишенях, на чолі крапельки поту, що виступили під час цієї напруженої сцени, взяти участі в якій він не міг із своєї схованки.

— Я нічого не чув, — сказав барон, — і не бачив. Слова свого не хочу порушувати.

— Але ж я мушу скласти речі, — сказала Альбіна.

— Яке там складання. Ви продали мені все разом з меблями. Маєте право лише на одяг. Ось воно підписано, — він помахав договором в неї перед очима. — А якщо візьмете щось звідси, я порушу справу про крадіжку. — І він кинув на стіл пачку грошей.

— Ні! — вигукнув Голан і раніше, ніж хтось встиг схаменутися, він підскочив до фабриканта, вихопив у того з рук папір і подер на шматки. Риссіг спробував йому в цьому перешкодити. Сили в них були майже рівні. Голан схопив барона за горло, розідравши при цьому йому піджак.

— Яреку! Ваша світлість!

— Голане! Пане фабриканте! — кричали вчитель і Альбінка, не наважуючись втрутитися в бійку.

— Якщо ти й не вбив Павлату, то моїх друзів точно, — хрипів Голан, хапаючись за ніж. Раптом Риссіг відкинув його до вікна. Альбіна скрикнула від переляку. Пролунав постріл. Ярек випустив ніж і схопився за праву руку. Фабрикант тільки засміявся і запнув свій піджак, який Голан розідрав йому від лацкана до кишені.