Читать «Таємниця Золотого Будди» онлайн - страница 57

— Думаю, що ви мусите нам дякувати, пані Бреттшнайдер, жінка вам скоріше олово приготувала, ніж золото.

— Кулі вже давно з олова не виливають, — мовив барон глузливо. — Ех ви, детективе. Ви, мабуть, єдина людина, що сьогодні може бути спокійною. Адже у вас готова нова версія. І цього разу ви знаєте правду.

— На жаль, — мовив Красл.

— Ви шкодуєте, що не мене зловили?

— Шкода мені, що убивця залишиться непокараним.

— Не залишиться, будьте певні. Ще сьогодні ввечері я запрошу поліцейського комісара з Броду і все йому розповім. На мене можете покластись. У кайданах поведуть її повз фабрику, це я вам обіцяю. І повз Павлатову крамницю. Вона в усьому зізнається, навіть коли б довелось її шмагати батогами, — розлютувавшись, барон почав сваритись на свою колишню коханку. Він сипав погрози і прокляття всю дорогу до самого Свагова, де зупинив карету біля Павлатової крамнички. Їм і на хвилину не спало на думку, що графиня Еренберг могла й справді приїхати тільки для того, щоб заспокоїти і запевнити свого таємного коханця або щоб виправдатись і попросити в нього пробачення.

2

Спочатку розсталися з вдовою.

— Хоч десять тисяч ви й не одержали, жінко, але принаймні хоч голова у вас ціла залишилася. А це коштує значно більше. Прощавайте. І не суньте мені сюди До округи ваш цікавий ніс, бо колись одержите добре по ньому, — фабрикант мало не виштовхав її з карети. Поводив себе грубо і злісно.

Перед фабрикою вискочив з карети, навіть не кивнувши вчителеві. Красл безпорадно йшов слідом. Барон його не проганяв. У канцелярії їх привітав Пальм.

— Ну, звичайно, нічого не бракує. Адже всі списки у нас у сейфах, у найновіших вогнетривких касах. Уся документація у нас під замком. І щотижня я особисто все перевіряю.

— Гаразд, але як виникли ці чутки? — не міг заспокоїтись фабрикант. — Як міг Павлата раптом рознести по окрузі, що він мене нагрів на чомусь? — барон нетерпляче походжав по кімнаті, поводився нестримано. Краслові здавалось, що він ось-ось вдарить свого директора.

— Цього я не знаю, пане. Але, якщо пригадуєте, півроку тому була спроба грабунку. — Пальм показав на сейф, що стояв у кутку. — Трохи пошкодили задню стінку цієї каси. Звичайно, до документів вони не добрались. Довелось їм тікати, облизня спіймавши. Але могли похвалитися, що крадіжка була успішною. Ми ж їх так і не схопили тоді, і навіть не було встановлено, хто намагався нас пограбувати.

— Ось вам ваш Павлата. Він, звичайно, заслужив пам'ятник. Хтозна, котрий з друзів по чарці порішив його. Виявляється, він крав не тільки коштовності моєї матері, а й безперечно робив спробу пограбувати нас. Напевно ж це не міг бути не хто інший, як він, оскільки скрізь потім твердив, що в нього є мої документи.