Читать «Об’єкт 21» онлайн - страница 46

От він уже посередині між деревом і мною, потім спускається ближче до мене, і повітря якимось дивом тримає його. Чи мені все це тільки примарилося? На якусь мить маленький ентомолог, який ворушився наді мною, уявився мені павучком, що спускається з гілки на павутинці, але, як я не силкувався, не зміг розглядіти павутинки.

Я побачив її, коли Босняцький опинився зовсім поряд. У руках він тримав якийсь сук, а на ньому була намотана, як мені здавалося, риболовна волосінь, така завтовшки, яку використовують для ловлі щук. Плетена, зеленкувата, туго натягнута, тоненька, прив’язана верхнім кінцем до гілки дерева, вона була зовсім непомітною на фоні листя.

Зробивши кілька кумедних рухів ногами, Босняцький торкнувся ними, нарешті, землі і став поруч зі мною. Він перевів дух (лазити по повітрю навіть за допомогою волосіні стомливо) і кинувся до мене. Теплий метал фляги доторкнувся до моїх губів, і обпікаюча волога примусила мене трохи підвестися. Я тепер чекав від Босняцького будь-якого чуда, а тому його напій вплинув на мене, мов еліксир (пізніше з’ясувалося, що це був звичайний чай з термоса). Пів-плитки шоколаду і ще кілька ковтків чаю остаточно привели мене до пам’яті.

— От добре, що я вас знайшов! — задоволено сказав Анатолій Сергійович. — Як це ви тут опинилися? Я сюди по канату спустився. А ви?

— Нічого собі канат, — я не міг не посміхнутися. — Це що, від спінінга?

— Ну, ні, — заперечив ентомолог. — Спінінгову волосінь я в іншій кишені ношу. Ось, якщо хочете, можу показати.

Він витягнув з кишені маленький плоский пакетик білого паперу, майже такий самий, у який в аптеці всипають порошок, і розгорнув. Скручена кільцями, на папері лежала напівпрозора тонюсінька павутинка, що здавалася зовсім непомітною.

— Це і є волокно, про яке я казав, — з деякою урочистістю промовив ентомолог. — Нитка Аріадни. Так назвав її винахідник. Розумієте, він зайшов у безвихідь, ніби в лабіринт потрапив із своїми дослідженнями, і довго не міг вибратися з цього лабіринта. І коли після довгих пошуків необхідна формула була, нарешті, знайдена, винахідник цю формулу і саме волокно назвав ниткою Аріадни. Не знаю, — додав Анатолій Сергійович, — як виглядав клубок, який Аріадна вручила Тезею, але тут, — він вказав на павутинку на папері, — двісті метрів.

— Дивовижно! — вигукнув я. — Чудо, цілком міфологічне.

— Хімічне, — поправив мене ентомолог. — Це штучна органічна речовина з досить складною молекулою.

— А те, що я вважав за волосінь?

— Справжнісінький канат, сплетений з півсотні таких ниток. Витримує понад чверть тонни. Сміливо можете йому довіритись. Я взяв про всякий випадок: в експедиції завжди може пригодитися.

— А якщо сплести ще товщу? — поцікавився я.

— Буде ще міцнішою. Лінь для полювання на китів, — знаєте, який до гарпуна прив’язують, — сплетений з нитки Аріадни, тонший за олівчик від записної книжки. Порівняно з ним навіть капроновий лінь здається незграбним.